Любов, любов і тільки любов…

Кілька років тому організація Американські автори любовних романів (Romance Writers of America) провела цікаве дослідження. Виявилось, що романи про кохання складають біля третини всіх художніх книг. Мета любовного роману – створення у читачів прекрасної ілюзії: вони кохані і їх кохають.

9 липня виповнюється 120 років від дня народження англійської письменниці Барбари Картленд, яку називають королевою жіночого роману, адже життя її було присвячено створенню любовних романів. Мільярдам читачок прості, нехитрі, казкові романи Картленд дають утіху і розраду протягом майже століття. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 пропонують розгадати секрет популярності романів Барбари Картленд.

Всього вона написала 723 книги, це і збірники рецептів, і книги про здоровий спосіб життя, і про ведення домашнього господарства, і автобіографії, і біографії сучасників, але 657 з них саме романи про кохання, які видані в усьому світі тиражем близько мільярда екземплярів на 36 мовах. Навіть після смерті в архіві письменниці залишилось ще більше ста романів і тому нові книги Барбари Картленд продовжують виходити і по цей день.

За висловом письменниці «Любов, любов і тільки любов – єдине, що має значення і в цьому світі, і в іншому». Саме цей девіз допоміг їй стати успішною. Свою творчу діяльність Картленд починала як журналістка, а робота світським хронікером, спілкування з персонами елітного суспільства наштовхнуло Барбару на думку написати роман про їх життя. Перший роман «Пилка, що танцює джигу» був опублікований в 1923 році і користувався популярністю у публіки, що завірило Картленд: вона на вірному шляху. Завидники стверджували, що письменниця не дуже-то задумується над кожним новим сюжетом, обвинувачували в сентиментальності і неоригінальності, а читачі із задоволенням читали романтичні історії, бо вони точно знали, що це буде розповідь про велику Любов зі щасливим кінцем.

Барбара Картленд не претендувала на те, щоб внести вклад в літературу якістю своїх романів і не приховувала цього, а перший роман вона написала, посперечавшись з братом. «Всі мої героїні, за виключенням однієї-єдиної, — незаймані. Всі молоді і прекрасні. Для всіх любов — це в першу чергу не секс, а прояв самих чистих і трепетних душевних поривів. Вони ніколи не стануть спати з чоловіком, якщо той не надіне їм обручку. В будь-якому разі, не раніше 118-й сторінки».

Зате кількістю творів письменниця вражала – в середньому на один роман витрачала два тижні: по 23 романи в рік! В Книгу рекордів Гіннеса занесена, як найбільш плодовита письменниця.

Цікаво, що від руки Картланд писала свої романи тільки на початку творчого шляху, а потім диктувала текст зразу трьом секретаркам і це мало вигляд цілого ритуалу. Перед початком сеансу  Барбара кожного разу молилась в своїй молитовні, а потім одягнута в рожеве лягала в ліжко і приткнувши до себе під бік улюблену собачку-пекінеса, приймалась наговорювати на диктофон. Ніякі виправлення в текст не вносились.

Також Барбару Картленд вважають родоначальницею гламуру: жінка обожнювала рожевий колір, ввела моду на білі «Кадиллаки» і маленьких собачок, носила шляпки з пір’я і хутра. В той же час вона захоплювалася політикою і навіть була обрана до місцевих органів влади, допомагала циганам-кочівникам отримати землю для постійного поселення (циганське поселення в Хертфордширі назвали її ім'ям - Барбаравілль), заснувала Національну асоціацію здоров'я, придумала спосіб доставки авіапошти, організовувала виставки та благодійні аукціони, розробляла дизайн шпалер, брала участь в автомобільних гонках, створила власні парфуми і навіть записала сольний альбом любовних балад в супроводі Лондонського філармонічного оркестру.

У 1981 році знаменита письменниця була удостоєна титулу кавалерственної дами Ордена Британської імперії, якого довго домагалася.