5 січня – 90 років з дня народження Умберто Еко. Як науковець він є найбільш відомим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи, як філософ є менш відомий, є почесним професором понад 30 університетів Європи, Азії та Америки. Але світову славу і визнання йому принесли не понад два десятки наукових праць із семіотики, лінгвістики, теорії літератури, теорії культури, естетики та моралі, а літературні твори.
Звісно, літературні
твори з’явилися не на пустому місці, бо навіть у їх тексти залучені знання,
здобуті Умберто Еко зі своїх наукових досліджень, а детективний жанр пов’язав
із філософією у своєму дебютному романі «Ім'я рози» (1980). Він став першою і
надзвичайно вдалою пробою пера письменника і не втрачає своєї популярності й по сьогоднішній день, причому високу
оцінку роман здобув як у прискіпливих літературних критиків, так і у масового
читача.
Перший роман відразу
потрапив до списку бестселерів. За визнанням автора, він спочатку хотів
написати детективну історію з сучасного життя, але потім вирішив, що йому буде
набагато цікавіше вибудовувати детективний сюжет на тлі середньовічних
декорацій. Дія роману розгортається в бенедиктинському монастирі у XIV
столітті, де відбувається низка таємничих убивств, що, як гадають, є
диявольськими підступами. Але францисканець Вільгельм Баскервільський,
наставник юного Адсона з Мелька, від імені якого ведеться оповідь, шляхом
логічних умовиводів дійшов висновку, що якщо диявол і причетний до убивств, то
лише побічно. Незважаючи на те, що, зрештою, багато логічних загадок цим
середньовічним двійником Шерлока Холмса (про що свідчить не тільки його
логічний метод, але й саме ім'я) розгадані, зміст низки убивств він зрозумів
невірно, а тому й не зміг запобігти жодному зі злочинів, що здійснилися під час
його перебування в монастирі. У будь-якого тексту безліч прочитань, немовби
говорить романіст.
Роман насичений різноманітними відомостями з середньовічної культури, теології. Книга була перекладена багатьма іноземними мовами, удостоїлась багатьох літературних премій. Екранізація роману (1986), здійснена французьким кінорежисером Жаном-Жаком Анно, одержала премію за «Кращий закордонний фільм» (1987). Пізніше Еко випустив книгу «Замітки на полях "Імені троянди"» (1983).
Плідний літератор пише як італійською, так і англійською мовами. Додаючи декілька фактів для повного уявлення про цю непересічну особистість, можна пригадати цікаві розповіді Умберто Еко про самого себе. З них постає дещо ексцентрична людина, яка, щоб довести, що вона не забобонна, зумисне бігає назустріч чорним котам чи призначає іспити на 13-е, щоб покепкувати з переляканих студентів. Кожну свою книжку письменник закінчував до свого дня народження, а якщо не встигав цього зробити, то зумисне «відтягував» до наступного року. Роман «Бавдоліно» Еко, захопившись, завершив у серпні, і, волею долі, в цей день народився його перший онук, якому автор і присвятив цю книжку. При перекладах, котрі він обов'язково курирує, Еко робить численні виправлення, створює різні варіанти, так що, у кінцевому підсумку, один текст сильно відрізняється від іншого. Численні видання, що вийшли в усьому світі (твори Еко перекладались європейськими та східними мовами), вказували на гіперактивну роботу автора.
Немає коментарів:
Дописати коментар