Бій, який відбувся 29 січня 1918 року між більшовицькими військами Михайла Муравйова та нечисельними загонами оборонців УНР на залізничній станції Крути, не відігравав у перебігу воєнних дій 1917-1918-го вирішальної ролі. Однак у свідомості українців він набув особливого значення саме завдяки жертовному героїзму української молоді, яка першою відгукнулась на заклик до оборони рідного краю від нападників. Від моменту поразки у нерівному бою за 130 км від Києва ці історичні події знайшли своє широке відображення у різних жанрах культури.
У період визвольної боротьби слово Крути
стало об'єктом пильної уваги з боку української творчої еліти.
1918-го у квітневому номері газети «Нова
Рада» з'явився вірш Павла Тичини «Пам’яті тридцяти», що став першим поетичним
твором на тему бою, оприлюдненим у тогочасній українській пресі. У пам'ять про
полеглих вояків були видрукувані плакати із зображенням янгола, що складає
терновий вінець до могили юнаків. Вже за декілька тижнів після бою у столичних
часописах почали з'являтися оголошення про необхідність спорудження у Києві
пам'ятника крутянцям.
З цією метою було створено спеціальну
комісію із зведення пам'ятника, яка мала визначити відповідне місце та
опрацювати подані скульпторами проекти. Однак, ні за Центральної Ради, ні за
Української Держави Павла Скоропадського задум так і не було реалізовано. Після
остаточної поразки Армії УНР у війні з більшовиками могили учасників бою під Крутами були знищенні радянською владою.
Зате події 29-го січня набули широкого
розголосу серед української військової та політичної еміграції у міжвоєнний
період. Колишній Голова Ради міністрів УНР Борис Мартос у 1933-му присвятив
крутянцям декілька літературних нарисів: «Наймолодші», «Останній з козацького
роду», «Останній привіт Україні».
Переглядаючи діаспорні часописи
1920-х-1930-х, можна знайти повідомлення про «Свято Крут», яке відзначала українська
молодь у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Німеччині та інших країнах Європи.
Невід'ємною частиною цих вшанувань було декламування віршів крутянського циклу,
авторами яких були самі емігранти.
Свідок і безпосередній учасник
Визвольних змагань Демид Бурко у 1938 році відвідав Чернігівщину та місця боїв
українських підрозділів з більшовиками. На пам’ятному місці під Крутами Бурко
написав вірш «На вічну пам'ять мученикам», який вийшов друком у Полтаві в
часописі «Голос Полтавщини» (1942). Будучи священиком УАПЦ, отець Демид
розглядав січневий бій як шлях українських воїнів до Голгофи, який закінчується
страшним прокляттям — окупацією України. З поверненням до Полтави у 1943-му
Червоної Армії, більшовики почали шукати автора «релігійно-націоналістичних віршів».
Отець Демид був змушений емігрувати закордон.
Поряд з поезією, темою Крут зацікавились художники. Воїн Армії УНР Леонід Перфецький створив картину «Крути-станція», на якій художник зобразив сам бій.
 |
| Леонід Перфецький "Крути-станція" |
З-поміж творінь українських художників також
відомі праці Сергія Мако «Один з-під Крут» і картина Олександра Климка «Бій під
Крутами. 1918».
 |
| Олександр Климко "Бій під Крутами" |
У 1991-му після здобуття Україною
незалежності розпочалось «друге культурне знайомство» з темою Крут. Невдовзі
з'явилися вірші, пісні, п'єси.
Окрім «Крутянської пісні» Ярославенка на
слова Богдана Ігоря Антонича, що починається урочистим «Спом'янімо в пісні
славу Крутів!», з'явились доробки сучасних гуртів. Серед них «Брате!» гурту
«Дейтерів», тичинівський «Пам'яти Тридцяти» у виконанні Марічки Бурмаки та «29
Січня» гурту «Сокира Перуна».
У 2008-му НБУ випустив ювілейну монету,
а вже наступного року в Інтернеті з'явились елементи «народної творчості» –
саморобні плакати та «шпалери» на тематику Крут. Легенда Крут набула справжньої
популярності серед молоді.
Найостаннішим і найвагомішим мистецьким
твором присвяченого пам'яті про загиблих вояків став гранітний пам'ятник,
встановлений у 2011 році на Аскольдовій могилі коштом киян-доброчинців.
У Києві 18 грудня 2018 року на будинку
по вулиці Великій Васильківській 111/113 з'явився стінопис, який присвячений
героям бою під Крутами роботи художника Андрія Пальваля.
7 лютого 2019 року вийшов в прокат фільм
Олексія Шапарєва, який став лауреатом Четвертої Національної кінопремії «Золота
Дзиґа» і отримав «Премію глядацьких
симпатій».
Майже кожного року українська молодь
вигадує все нові і нові форми відзначення цієї дати. Влаштовуються
реконструкції бою, друкуються агітаційні плакати, серед студентів та учнів
поширюються жовто-блакитні стрічки та тематичні значки.
На Полтавщині з нагоди відзначення
100-річчя Української революції 1917-21 рр. видана книга «Герої Крут і
Полтавщина» (автор-упорядник Олег Пустовгар), до якої увійшли найрізноманітніші
матеріали. Це й стаття кандидата історичних наук Михайла Ковальчука, і спогади
учасників бою, і короткі оповіді про 12 звитяжців-учасників бою, чиє життя було
пов’язане із Полтавським краєм.
Важлива частина книги — «крутянські»
вірші, які належать перу полтавців. Відкривається цей розділ віршем знаної на
Полтавщині літераторки, публіцистки, членкині Правління Полтавської крайової
«Просвіти», співзасновниці і першої голови Полтавського осередку «Союзу
українок» лауреатки ордену «За заслуги» ІІІ ступеня та обласної премії ім.
Симона Петлюри Ганни Антипович (Дениско). Полеглим під Крутами пані Ганна
присвятила «Український романс», написаний під враженням перших по десятиліттях
замовчування публікацій про Героїв Крут. Вірш поклали на музику і виконували
полтавська просвітянка Орися Ковалевич, а полтавський бард Юрій Трейгель,
створивши свою інтерпретацію, проніс «Український романс» через майдани
Революції Гідності.
Немає коментарів:
Дописати коментар