Українець з безмежного Всесвіту: Олесь Бердник

25 грудня виповнюється 95 років від дня народження Олеся (Олександра) Бердника  (1927 – 2003), українського письменника-фантаста, філософа, одного із засновників Української Гельсінської групи.

Олесь Бердник народився  в селі Вавилове (нині Миколаївська область). Змалку хлопчина захоплювався фантастикою, казками та легендами. Незабутнє враження на нього справив перший бачений ним в житті кінофільм «Подорож на Місяць». Коли став старший, зачитувався пригодницькими романами Жуля Верна й Олександра Бєляєва. Тоді ж він і сам пробував писати. Це були по-дитячому наївні твори про подорожі до інших світів, про істот із інших планет: «Я мріяв про політ до Зірок. Я вірив, що до далеких світів можна летіти безпосередньо, силою бажання, думки, духовного прагнення. Я і зараз вірю, ні, знаю! – що так прилітають до нас дивовижні гості з сусідніх Всесвітів».

У 1944 році Бердник пішов на фронт, підривником-мінером. Після поранення кілька місяців провів у шпиталі, а після демобілізації в 1947-му екстерном закінчив 7 класів. У тому ж році вступив до театральної студії при театрі імені Івана Франка в Києві, служив актором. Критикував керівництво театру, яке за вказівкою згори редагувало п’єси, підганяючи під партійні ідеали. Серед сказаного прозвучала фраза: «Сталін для когось, може, і геній, а для інших – дурень». Тоді таке не пробачали і Олеся заарештували за «зраду Батьківщини» й засудили до 10 років таборів. Через три роки, Бердник спробував утекти, але його спіймали та засудили ще на 10 років.

У 1955 році Бердника звільнили, і він повернувся в Україну. Активно займатися літературною творчістю Бердник почав ще у засланні. Але лише влітку 1957 року виходить його перша книга «Поза часом і простором», після якої Бердника прийняли до Спілки письменників. Один за одним з’являються романи та повісті молодого автора: «Стріла часу» (1960), «Діти безмежжя» (1963), «Подвиг Вайвасвати» (1965), «Вогняний вершник» (1967), «Покривало Ізіди» (1968) та багато інших. Олесь Бердник стає популярним фантастом.

У 1971 році виходить з друку найвідоміший роман Олеся Бердника – «Зоряний Корсар», який перекладають 26 мовами світу. Загалом до 1972 року з-під пера письменника народилося близько 20 фантастичних романів і повістей.

У 1972 році Олеся починають переслідувати кадебісти, проводять обшуки. Зрештою у 1973-му його виключили зі Спілки письменників. Виступи та публікації заборонили. Із бібліотек масово вилучалася книги письменника.

У 1976 році Бердник разом із письменником Миколою Руденком і правозахисницею Оксаною Мешко створив Українську Гельсінську групу, а за рік опублікував звернення «До письменників України та світу». 6 березня 1979-го за правозахисну діяльність Олеся заарештували, і вже в грудні того ж року засудили на 6 років особливо суворого режиму й 3 роки заслання за «антирадянську агітацію та пропаганду».

У 1989-му Олесь Бердник заснував громадську організацію «Українська Духовна Республіка» – вільна асоціація-братство українців у всьому світі, що ґрунтується на духовній консолідації, яка стоїть над політичними, соціальними, ідеологічними та конфесійними відмінностями.

Письменника не стало 18 березня 2003 року. Згідно з його заповітом, похований під розлогим кущем калини, яку посадив ще у 1970 році, коли придбав будинок у селі Гребені, що на Київщині.

У 2006-му, посмертно, за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи, сприяння виконанню Гельсінкських угод нагороджений орденом «За мужність».