Казки Вільгельма Гауфа знає і читає цілий світ

За 25 років земного життя німецький письменник-казкар Вільгельм Гауф (1802 – 1827) залишив по собі дивовижну спадщину, про яку не тільки говорять, а й перевидають, перекладають, читають у багатьох країнах уже багато поколінь дітей. Його твори екранізують, створюють за їх мотивами мультфільми протягом більше ніж двох століть.

Вільгельм Гауф народився в сім’ї урядовця, де любили й шанували мистецтво та літературу. У майбутнього письменника ще в шкільні роки виявився надзвичайний хист оповідача. Він умів вигадувати прецікаві історії, якими захоплювалися не лише його шкільні товариші, а й дорослі. Навчаючись в університеті, Вільгельм Гауф склав чимало віршів, що стали студентськими піснями. Писав він також пісні, які називав «солдатськими».

Закінчивши університет, Вільгельм Гауф в 1824 році погодився стати вихователем дітей у родині високого військового урядовця. Саме для своїх вихованців він і почав писати казки. За ті три роки, які йому відтоді судилося прожити, він устиг створити два романи, книжку сатиричних нарисів, чимало новел і три збірки казок. Остання з них вийшла друком уже після його смерті, 1828 року.

Три томи його казок об’єднані спільною назвою «Казки для синів і дочок вельможних станів» і утворюють три цикли: перший — «Караван», до якого увійшли відомі казки про каліфа-лелеку та Маленького Мука. У цьому циклі домінує «східний колорит». Другий цикл називається «Олександрійський шейх і його невільники» з відомою казкою про Карлика Носа, а третій — «Харчевня в Шпессарті» зі знаменитою казковою історією «Холодне серце» і переважанням творів з німецьким сюжетом. У творах Гауфа дивним чином уживаються описи вигаданих казкових світів і етнографічно точні замальовки побуту та звичаїв далекого Сходу, рідної Німеччини. Твори Вільгельма Гауфа давно і цілком заслужено знані в усьому світі. Героям його казок допомагають добрі духи, феї та лісовики. Але серед створінь із чарівними здатностями й чарівною силою є й лихі, вони ворогують з добрими духами та феями і чинять зло людям, якими ті опікуються. Отак відбувається боротьба добра зі злом і в світі, де живуть герої Вільгельма Гауфа, і в їхніх душах. Ця боротьба драматична, пов’язана з багатьма небезпеками, дивовижними пригодами, але в ній перемагають ті, хто має мужність, добре серце і понад усе цінує честь та справедливість, як Омар із казки «Гаданий принц», Маленький Мук із однойменної казки чи Саїд із казки «Пригоди Саїда». У передмові до першого альманаху Гауф іронічно відгукувався про міщанство, не здатному піднятися над дріб’язковими турботами повсякденного життя і тому відкидає казку як не варту уваги, і з гіркотою писав, що казка повинна проникнути через тисячу перепон, щоб потрапити до дітей, які ще не втратили здатності переноситися в світ фантазії. Однак казка для Гауфа, як і для всіх романтиків, була не тільки фантазією – фантастичним йому представлялося саме життя. Тому в його казках дійсність і чарівництво, реальне і неймовірне тісно переплетені, і кожна казка починається з розповіді очевидця, на зразок реалістичної новели, написаної від першої особи.

Багато його творів лишилися незавершеними, а задуми нездійсненими. Але те, що Вільгельм Гауф устиг написати за своє коротке життя, лишилося вагомим явищем у німецькій літературі.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 до 220-річчя від дня народження видатного письменника.