Він зброю в руки не брав, його зброєю була поезія, якої влада дуже боялася. За неї Василя Стуса визнано «особливо небезпечним злочинцем». А за прагнення бути собою та творити свій світ поет заплатив власним життям.
Про непростий життєвий
шлях українського поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, прозаїка,
мислителя, літературознавця, літературного критика, правозахисника, політв'язня
СРСР, дисидента, члена Української Гельсінської групи говорили з користувачами
на поетичній годині «Свій
шлях пройшов, все винести зумів: Василь Стус».
Тільки після смерті на
Україну провернули його прах, і тільки після здобуття незалежності його поезія
зазвучала сильно і могутньо, бо за часів радянської диктатури його творчість
була не тільки забороненою, але і частково знищеною.
Поезію Василя Стуса читали Людмила Тимофєєва, Зоя Коваленко.
Олена Кульчій читала
свій вірш, присвячений Стусу, а його вірш про дружину Валентину Попелюх під
назвою «Пісня» вона навіть проспівала.
Були представлені не
тільки збірки поезій Василя Стуса, книга «Феномен доби», але й книги про нього,
зокрема: книга його сина Дмитра Стуса, книга Олега Дорошенка, книга спогадів
багаторічного політв’язня Василя Овсієнка. Книгу Вахтанга Кіпіані «Справа
Василя Стуса» з дарчим підписом автора для заходу надав Олег Пустовгар, регіональний
представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області.
Ця зустріч допомогла зрозуміти, всупереч чому творив поет, за яких обставин він зміг не просто лишитися собою, а й витворити світ, цікавий і цінний для наступних поколінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар