вівторок, 10 січня 2023 р.

Зброєю Василя Стуса була поезія

Він зброю в руки не брав, його зброєю була поезія, якої влада дуже боялася. За неї Василя Стуса визнано «особливо небезпечним злочинцем». А за прагнення бути собою та творити свій світ поет заплатив власним життям.

Про непростий життєвий шлях українського поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, прозаїка, мислителя, літературознавця, літературного критика, правозахисника, політв'язня СРСР, дисидента, члена Української Гельсінської групи говорили з користувачами на поетичній годині «Свій шлях пройшов, все винести зумів: Василь Стус».

Тільки після смерті на Україну провернули його прах, і тільки після здобуття незалежності його поезія зазвучала сильно і могутньо, бо за часів радянської диктатури його творчість була не тільки забороненою, але і частково знищеною.

Поезію Василя Стуса читали Людмила Тимофєєва, Зоя Коваленко.

Олена Кульчій читала свій вірш, присвячений Стусу, а його вірш про дружину Валентину Попелюх під назвою «Пісня» вона навіть проспівала.

Були представлені не тільки збірки поезій Василя Стуса, книга «Феномен доби», але й книги про нього, зокрема: книга його сина Дмитра Стуса, книга Олега Дорошенка, книга спогадів багаторічного політв’язня Василя Овсієнка. Книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» з дарчим підписом автора для заходу надав Олег Пустовгар, регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області.

Ця зустріч допомогла зрозуміти, всупереч чому творив поет, за яких обставин він зміг не просто лишитися собою, а й витворити світ, цікавий і цінний для наступних поколінь.

Немає коментарів:

Дописати коментар