Життєві реалії та космічні далі Юрія Антиповича

80 років тому розпочав свій життєвий шлях журналіст, письменник Юрій Антипович. Після закінчення школи дізнався, що у метриці він записаний Георгієм. Батьки його були вчителями, дід по батьковій лінії – священик, а прадід по материній – чумак. Тому в спадок йому дісталося уміння вислухати й дати пораду, дар писати, а від предка чумака дістався інтерес до космосу, до зірок. Міняючи місце проживання, професії, він був незмінний у своїй зацікавленості до незвіданого, таємничого у природі, на землі та в небі. Тож вечір-спомин про Юрія Антиповича, який пройшов у бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, назвали «Життєві реалії та космічні далі Юрія Антиповича».

Не дивлячись на широкий географічний діапазон життя: народився на Чернігівщині, навчався в Києві, служив у казахських степах, працював у Грузії, на Київщині, в Миколаєві, Чернігові, його життя найтісніше і найплідніше пов’язане з Полтавщиною. Одружився на полтавці Ганні Дениско, разом виховали трьох синів, ділили радості і долали складнощі журналістської роботи. А в 2016 році закінчив свій земний шлях і похований в Полтаві.

В його творчому доробку більше десятка книг, які різні і за темами, і за жанрами. Це – вірші, історичні драми, есеї, журналістські розвідки. Розшифровуючи загадки природи, містичні явища, він пише книги «Шукайте їх серед янголів. Фантасмагорії дитинства», «Зоряні птиці галактик», «Феномени у світах реальному і паралельних», «Синдром Кассандри», «Око долі. Характерники: невигадані історії», «У вітражах Вічності», які адресує романтикам.

Важливе місце в літературознавчому доробку Юрія Антиповича посідає історико-біографічний нарис «Петро Ротач: «Я впень був нищений не раз, та скрес з любові до Вкраїни». Книга – хвилююча розповідь про непросту долю, життя і творчість відомого письменника, великого трудівника на ниві літературного краєзнавства, дисидента-полтавця Петра Ротача.

А про свої деякі життєві події, враження, спостереження Юрій Антипович, як виявилось уже після його смерті, вів щоденникові записи. Друзі письменника та його родина, користувачі бібліотеки мали змогу познайомитись з найбільш цікавими з них. Їх представила дружина Ганна Дениско. Із рук до рук передавались по залу фотосвітлини із сімейного архіву та надруковані сторінки ще не виданої книги.

Звучали пісні про героїв Крут, Майдану та нинішніх наших захисників у виконанні Юрія Трейгеля. 

А наостанок прозвучала улюблена пісня Юрія Антиповича «Долиною туман тече» на музику Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка. Звучали слова:

А брат мій каже: «Не журись,

Не впадемо ніколи ми,

Запалим небеса колись   

Вогнями яворовими».

Хай пам'ять і про Юрія Антиповича, і про тільки пішовшого у засвіти Дмитра Павличка живе серед нинішніх і прийдешніх поколінь.