Творча нива майстра Григорія Кисіля

1 лютого – день народження Григорія Олексійовича Кисіля, заслуженого майстра народної творчості України, художника декоративно-ужиткового мистецтва, викладача Гадяцького коледжу культури і мистецтв ім. І. П. Котляревського, лауреата обласної премії імені Панаса Мирного (2007), лауреата літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки (2014).

Щоб вшанувати пам'ять про нього, майстринь гуртка «Українські вечорниці», який створено в нашій бібліотеці в грудні 2012 року, користувачів бібліотеки та волонтерів запросили на зустріч-спогад «Творча нива майстра: Григорій Кисіль».

Ще з раннього дитинства Григорій Олексійович відчув інтерес і потяг до мистецтва, а тепла і дружня сімейна атмосфера тільки сприяла їх розвитку. Мама, Олена Федорівна, з козацького роду. Вона гарно співала багато давніх народних пісень, грала на балалайці і вишивала. Батько – умілий чоботар, добрий господар.

Закінчивши Харківський інститут культури, Григорій Олексійович працював директором будинку культури, вихователем, вчителем малювання та креслення у Івано-Франківській області.

Після повернення в 1977 році на Полтавщину, в Гадяч, діяльність Григорія Олексійовича стає плідною, успішною і знаною. 40 років праці у Гадяцькому фаховому коледжі культури і мистецтв імені І. П. Котляревського, де з його ініціативи введена спеціальність «Декоративно-прикладне мистецтво». Нині різноманітним мистецьким технікам навчаються студенти, а справу педагога-митця продовжують доньки Оксана Кисіль та Ірина Середа.

Для всіх, хто знається на вишивці, стали у нагоді його розробки візерунків для вишивання: схеми ікон, портрети видатних людей України, орнаментальні, шрифтові й тематичні композиції у техніці хрестик. Вони друкувалися у журналах «Жінка», «Україна». А згодом, наслідуючи приклад славної землячки, письменниці, вченого, етнографа Олени Пчілки, він видав альбоми «Українська вишивка. Орнаменти, шрифти, тематичні композиції» (2005, вип. 1), «Українська вишивка. Портрети видатних людей Полтавщини» (2007, вип. 2), «Українська вишивка. Ікони, релігійні композиції» (2008, вип. 3), «Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка» (2013, вип. 4). П’ятий альбом із тематичної серії «Українська вишивка. Узори» побачив світ у 2016 році. Цей альбом з дарчим підписом саме для майстринь гуртка є цінним подарунком для нашої бібліотеки.

Усі схеми рукотворні, без використання комп’ютера. Григорій Олексійович збирав зразки узорів народної вишивки із різних регіонів України та створив багато власних композицій, збагативши цим прадавнє мистецтво української вишивки.

Наприкінці 2016 року учасниця гуртка Катерина Андріївна Калініченко зачитувала присутнім лист від Григорія Кисіля з пропозицією, щоб полтавські вишивальниці вишили розроблені ним портрети Тараса Григоровича Шевченка, адже вони неповторні і подібних в Україні немає. Всі погодились, що цю ініціативу, звісно, потрібно підтримати. Будувалися плани на майбутнє, з натхненням мріяли про зустрічі із ініціатором цього грандіозного проекту…

Але життя безжально внесло свої корективи. 2 січня 2017 року зупинилося серце талановитої, щирої, безмежно вірної традиціям рідного краю людини – Григорія Олексійовича Кисіля.

Тому лист став не просто зверненням, а заповітом для вишивальниць. Вишивальниці з Полтави та Полтавщини, з Канева (77 учасниць та 1 учасник) втілили в життя останню мрію майстра. Катерина Калініченко, до речі, випускниця Гадяцького училища культури, стала координатором проекту. Вже готові роботи (73 полотна), дякуючи титанічній роботі і неймовірній витримці Катерини Андріївни та її чоловіка Григорія Даниловича, перш ніж потрапити до числа експонатів музею Тараса Шевченка, активно мандрували Україною в їх невеликій машині (майже 9 тисяч кілометрів!) і були представлені не тільки в Полтаві та області, але і в багатьох обласних центрах України. За цей час проведено 30 презентацій. А враховуючи, що вага картин близько 200 кг, то перенесено для їх підготовки 12 тонн!

Згадуючи події цього цікавого вишивального дійства, присутні заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять Григорія Олексійовича Кисіля та 6 вишивальниць проекту, які уже відійшли у засвіти.

Григорій Кисіль закликав вишивати на втіху собі і на радість людям, а майстрині гуртка роблять це ще й для продовження і примноження його доброї і славної, неповторної і прекрасної справи, увіковічення традицій українського народу.