До Байрона слава прийшла з поемою «Паломництво Чайльд Гарольда»

22 січня виповнюється 235 років від дня народження англійського поета Джорджа Ноела Гордона Байрона.

Байрон справив величезний вплив на англійську і світову літературу своєї доби та наступних часів. Він надав романтизму особливої дієвості, поєднавши внутрішнє життя особистості з буттям епохи. Митець створив новий тип героя, який здобув назву «байронічного» і став утіленням духу свого часу. З могутньою творчою особистістю Байрона пов’язане виникнення нової стильової течії в романтизмі, за ним пішли інші, орієнтуючись на нього й порівнюючи себе з ним. Байрон став володарем дум передових людей усієї Європи.

Життя Байрона стало легендою, суперечливою, як сам поет. Байрон чи не єдиний у світовій літературі письменник, який ще за життя сам став героєм літературних творів. Поет Шеллі зобразив його в поемі «Юліан і Маддало». Великий Гете символічно показав Байрона в образі Евфоріона у другій частині «Фауста». Образ Байрона відтворили поети різних країн світу, серед них Віктор Гюго, Вальтер Скотт, Генріх Гейне, Максим Рильський та багато інших поетів та письменників різних країн світу.

Байрон народився в Лондоні в аристократичній родині. У десять років, після смерті двоюрідного брата, Байрон успадкував титул лорда, замок під назвою Ньюстедське абатство, а також право у повнолітті посісти місце в палаті лордів англійського парламенту. Правда замок виявився настільки занедбаним, що жити у ньому було неможливо.

Байрон закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Від народження він був кульгавий, але не терпів співчуття та гостро переживав образи. Аби утвердитися серед однолітків, Байрон наполегливо займався спортом і з часом став вправним плавцем, боксером, вершником, фехтувальником. Це був великий трудівник духу, знав безліч мов, вивчав історію і філософію, історію мистецтва.

В 1807 році вийшла перша збірка віршів Байрона «Години дозвілля», яка зазнала нищівної критики.

Ні поема «Англійські барди і шотландські оглядачі», ні «З Горація» не мали успіху, хоча Байрон покладав на неї великі надії і багато розповідав друзям про свій задум. Але слава все ж прийшла до Байрона. Сам він сказав про це так: «Одного ранку я прокинувся знаменитим». Дослідники й біографи поета вважають, що то був ранок 27 лютого 1812 року. Його поема «Паломництво Чайльд Гарольда» відразу ж завоювала успіх.

Згодом його літературна слава росла неймовірно. Поеми, написані в 1813 – 1816 роках, – «Гяур», «Корсар», «Абідоська наречена», «Лара», «Облога Корінфа», «Парізіна» – користувалися шаленим успіхом. Тільки з травня до грудня 1813 року вийшло сім видань «Гяура».

У Швейцарії він створює поеми «Шильйонський бранець», «Тьма», «Сон», тут поступово складається задум драматичної поеми «Манфред».

Після переїзду в Італію він завершує «Манфреда», пише містерії на біблійні теми «Каїн», «Небо і земля», поеми «Беппо», «Мазепа», «Острів», сатири «Видіння суду», «Бронзовий вік», задумує і створює шістнадцять пісень «Дон Жуана». В Італії Байрон наче відчув повну свободу творчості, сміливо порушує існуючі в літературі правила, навіть ті, що сам створив.

На початку двадцятих років посилився інтерес Байрона до історії. Він створює цикл історичних трагедій «Маріно Фальєро», «Сарданапал», «Двоє Фоскарі».

Новим і за формою, і за змістом став «Дон Жуан», де Байрон створив грандіозну панораму європейського життя, описуючи побут і звичаї різних народів напередодні Французької буржуазної революції. Твір цей Байрон не завершив, хоча працював над ним з 1817 до 1823 рік, аж до самого свого від’їзду в Грецію. Сам Байрон називав свій твір епосом, поемою. Пізніше жанр «Дон Жуана» назвали романом у віршах.

Батьківщиною поета була Шотландія, країна романтичної і героїчної історії. Забезпечене і спокійне життя Байрон, який успадкував бунтівний дух своїх шотландських предків, проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, ставши представником комітету допомоги Греції. Продавши свій маєток Рочдейл, Байрон пожертвував 34 тисячі фунтів на визвольну боротьбу грецького народу. У червні 1823 року поет залишає Італію і вирушає до Греції, щоб безпосередньо впливати на історичні події.

19 квітня 1824 року він помер від застуди у маленькому грецькому місті Міссолунгі. Друзі Байрона не отримали дозволу поховати його у Вестмінстерському абатстві, де знайшли свій останній притулок славетні діячі англійської культури. Його поховали у церкві Ньюстедського абатства, де покояться його предки. За легендою серце поета залишилось в землі Греції.