Гете вважав, що єдиною силою, яка здатна влагіднити вдачу людини, є мистецтво

28 серпня 1749 року у Франкфурті-на-Майні народився Йоганн Вольфганг Гете – найвизначніший німецький поет, прозаїк, драматург, філософ, натураліст і державний діяч. Творчість Гете – одне з найвизначніших явищ світової літератури, що входить у скарбницю художніх та літературних цінностей людства. Дослідники підрахували, що Гете написав понад 1600 віршів.

Уже в дитинстві Йоганн почав проявляти виняткові здібності до наук. В сім років він знав кілька мов, крім того, в цьому віці він почав писати свої перші вірші і складати п’єси. Вивчав художню літературу, історію, природничі науки, займався музикою та малюванням.

Початок творчого шляху Гете пов'язаний з літературним рухом, представники якого виступали під девізом «Буряі натиск!» Ці поети і драматурги іменували себе «штюрмерами».

Роман «Страждання юного Вертера» (1774), написаний у Веймарі, де Гете за наполегливою вимогою батька стажувався в імперському суді, зробив автора уславленим не тільки у всій Німеччині, але й у всій Європі. Роман залишився у світовій літературі як неперевершений твір про трагічну нерозділену любов.

У 1775 році Гете прийняв запрошення герцога Карла-Августа і переїхав до Веймара. Він став першим міністром герцога, одержав титул таємного радника.  Утомлений та розчарований, в 1786 році Гете покидає свою державну службу, їде з Веймара і два роки проводить в Італії. Він жадібно всотує враження від навколишнього життя, тонко поціновує витвори мистецтва. Простоту й спокійну велич античної культури він називає головним художнім принципом, вивчає античне й ренесансне мистецтво, пробує себе в живописові.

Потім Гете повертається до Веймара, де до нього приходить світове визнання, розкривається його універсальний талант поета й прозаїка, драматурга й літературного критика, театрального постановника, актора, художника, археолога й натураліста.

Гете зазвичай подовгу працював над більшістю своїх творів. Приміром, задум драми «Егмонт» виник ще у 70-х роках XVIII століття. Однак поет закінчив її в Італії в 1787 році, а в наступному – надрукував.

Якими б творчими задумами не переймався Гете, він завжди незмінно повертався до віршів. Форми й жанри його ліричних творів мінялися, як змінювалися з роками і десятиліттями погляди геніальної людини, котра жила напруженим духовним життям. Гете поступово схилявся до думки, що єдиною силою, яка здатна влагіднити вдачу людини, є мистецтво, отже, лише краса облагороджує кожну людину й народ в цілому.

Гете був ініціатором відродження жанру балади. Його баладам «Вільшаний король», «Коринфська наречена» та іншим  було притаманне щось загадкове. Джерелами до них слугували античні міфи й середньовічні перекази.  Гете передає відчуття нічних страхів, таємниче, потойбічне вривається в реальне життя.

Протягом усього творчого шляху Гете працював над трагедією «Фауст». У 1773 – 1775 роках він створив перший варіант «Фауста», що містив основні сюжетні моменти. Цей так званий «Пра-Фауст» у рукописах Гете не зберігся, але був виявлений у 1887 році у записі однієї з шанувальниць великого поета. У 1790 році був опублікований «Фауст. Фрагмент». Особливо інтенсивно робота тривала з 1797 по 1801 рік. Перша частина була закінчена в 1806 році, а вийшла у світ у 1808 році.

Задум другої частини з'явився у 1797 – 1801 роках, але до написання її Гете звернувся лише через чверть століття за наполегливим проханням його секретаря. Гете завершив роботу над «Фаустом» у 1831 році. Повністю трагедія була видана в 1832 році у першому томі «Посмертного видання творів» Гете.