Юрія Федьковича Іван Франко називав «буковинським Кобзарем»

Український поет, прозаїк, драматург, публіцист, байкар, перекладач, невтомний трудівник на ниві народної освіти Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 року на Буковині, в гуцульському селі Сторонці-Путилові.

Батько поета, Гординський де-Федькович, ополячений український шляхтич, був спочатку писарем, потім управителем польського маєтку, згодом деякий час поліційним суддею. Мати, Анна Михайлівна Галицька, що походила з попівського роду, не вміла ні читати, ні писати і мало чим відрізнялась від селянки.

У сім’ї не було згоди. Мати назвала новонародженого Юрієм, а батько із шляхетського принципу «дохрестив» його по-католицьки ще двома іменами: Осип і Домінік.

Малий Юрій ріс серед сільських дітей, серед простих гуцулів і тілом та духом навіки став селянином. Недарма Юрій Федькович нерідко зауважував: «Я... з роду попівського».

Грамоти Юрій набирався в сусідньому селі Киселиці, в сім’ї дядька Івана Гиницького, який наймав учителів для своїх дітей. Три роки (1842 – 1845) тут і два (1846 – 1848) в Чернівцях, у нижчій реальній школі з німецькою мовою навчання. Оце й вся освіта Федьковича.

Коли по всій Буковині було оголошене воєнне становище, чотирнадцятирічний хлопець подався у Молдавію. Там Федькович провів понад три роки. Заробляв на чорний хліб то у землеміра, то в аптекаря. Багато читав, займався самоосвітою, а коли восени 1852 року повернувся на Буковину, його віддали у військо.

Понад 10 років не прослужив, а промучився Федькович у війську. Він повернувся звідти з підірваним здоров'ям, але уже мав широку і добру письменницьку славу. 1862 року вийшла перша збірка його віршів – «Поезії Йосифа Федьковича».

Відомо, що Федькович свої перші вірші писав німецькою, бо українська літературна мова була ще в стані свого формування. Молодий поет просто не знаходив українських слів для вияву свого багатого духовного світу. Цим багатством він дуже різнився від свого оточення, і було мало людей, які б його могли оцінити та зрозуміти.

Попри німецькі культурні впливи Федькович гостро відчував свою національну ідентичність і шукав свого місця або серед простого українського люду, або у новонародженій українській культурі Галичини.

Федькович поєднував впливи західноєвропейського романтизму з буковинським фольклором. У його ліричних віршах переважає гуцульська тематика, а більшість його оповідань і повістей розкривають буйний світ гуцульського життя, нещасне кохання через брак взаємності чи інші перешкоди.

По звільненні з військової служби Федькович працював у рідному містечку війтом, був шкільним інспектором Вижницького повіту. Він майже увесь час проводив у школах, їздячи від села до села. Бував на уроках, сам проводив їх, учителям давав корисні поради. Його заповітною мрією була перша школа з українською мовою навчання. Він уклав перший для цього регіону України «Буквар для господарських діточок», «Вечерниці. Читанка для сільських людей». Задумував написати підручники ще й з географії та історії, укласти збірники творів українських авторів і усної поезії.

Він виконував на селі і значу громадську роботу. Був писарем, уповноваженим на суді і всюди пристрасно, щиро заступався за народ.

У Федьковича постійно виникають конфлікти з представниками реакційної інтелігенції. В 1872 році він стає редактором видавництва товариства «Просвіта» і виїжджає до Львова. А в 1876 році в Києві з’являються окремою книжкою його прозові твори «Повіти Осипа Федьковича». В 1885 році Федькович став редактором першої в Чернівцях української газети «Буковина» і керував нею до своїх останніх днів.

Останні роки свого життя прожив у злиднях і нестатках. Помер письменник 11 січня 1888 року в своєму редакторському кабінеті, де він жив і працював. Похований у Чернівцях. 8 жовтня 1995 року у сквері між вулицями Університетською та Лесі Українки в Чернівцях відкрили пам’ятник Юрію Федьковичу.

Юрій Федькович – син гуцульського краю, глибоко-народний митець, письменник-патрiот, який піднімав у своïх творах важливi громадськi проблеми та намагався робити на Буковинi те, що зробив Шевченко на Надднiпрянщинi. За що Іван Франко називав Федьковича «буковинським Кобзарем».

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 190-річчя з дня народження Юрія Федьковича.