2 березня виповнюється 135 років від дня народження українського
письменника Архипа Тесленка (1882 – 1911). Йому належить почесне місце серед
передових українських письменників початку XX століття, творчість яких надихана
піднесенням визвольного руху в країні.
5 березня виповнюється 190 років від дня народження українського письменника, поета, байкаря, видавця, громадського діяча Леоніда Глібова (1827 – 1893). Звичайно, найціннішим у творчому доробку Леоніда Івановича Глібова є його байки. За своє життя він написав 107 байок. Головна тема його байок - несправедливість суспільного устрою: безправ'я покріпаченого селянства, поміщицька сваволя, продажність суддів, хабарництво чиновників, облудність земства.
Із літературної спадщини Архипа Тесленка перед
нами постає ціла історична доба.
Син бідняка-наймита, сільський пролетар, Архип Юхимович Тесленко відомий в
історії української літератури як письменник-демократ, співець знедолених,
видатний майстер слова, оригінальний художник.
Головний герой Тесленка — безземельний селянин, який перебивається
заробітками, сільський пролетар. Це і Павло Грищенко, і Кирило Хоць, і Грицько
Куделя, і багато інших героїв його творів. Ненависть до всяких гнобителів,
почуття людської гідності, нестримне прагнення до людських умов життя — ось риси,
які постійно підкреслює Архип Тесленко у своїх героїв.
Трагічною була доля письменника, він безперестану борсався в тенетах
бідняцького глухого села, поневірявся по судах, етапах, тюрмах, засланнях,
захворів на туберкульоз, — і прожив коротке життя: усього-то 29 років.
Найвищого свого розвитку українська байка досягла у XIX столітті у творчості
Леоніда Глібова. Українська байка піднеслася на вищий ступінь із виходом у світ
збірки "Малороссийские приказки" 1834 року. Відомо 107 байок,
написаних цим невтомним трудівником, який, за словами Івана Франка, навіть у
роки страшного затишку, застою та загального занепаду літературного життя в
Україні не випускав із рук пера.
Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві
1863, але майже весь наклад її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром.
Після видання циркуляра про заборону українського друкованого слова один із
кураторів Київського навчального округу наказав спалити 500 книг байок Глібова,
котрі були призначені для шкіл, як «шкідливе видання, яке не повинне мати місце
в народному училищі». Наказ було виконано.
Байкарська творчість Глібова не тільки хронологічно, а й тематично ділиться
на два періоди: перший - 50-60-ті рр., другий - 80-90-ті рр.
Байки першого періоду творчості відзначаються злободенністю своєї тематики,
мають антикріпосницьку спрямованість. Серед них — всім добре відомі «Вовк та
Ягня», «Вовк і Кіт», «Щука», «Мірошник», «Ведмідь-пасічник» тощо.
Взагалі треба сказати, що, майстерно використовуючи всі закони жанру байки,
Глібов пише твори, які часто нагадують невеличкі п'єси з поетично окресленими
дійовими особами. Звірі в його творах виступають як втілення конкретних
людських характерів з їх негативними рисами і достоїнствами.
Байки другого періоду творчості письменника відзначаються більш глибоким
ліризмом, новелістичним або баладним стилем. Урізноманітнюються живі
інтонаційні відтінки мови, з'являються нові теми і образи. Замість
звірів-хижаків частіше з'являються Коник-стрибунець, Цуцик, Жаби, Цяцькований
Осел, Мальований Стовп, в образах яких засуджується паразитизм, прислужництво,
тупоумство, міщанська самозакоханість.
Сила байок Леоніда Глібова в тому, що майже в кожному творі відчувається народна
точка зору на зображувані події.
Докладніше про життя та творчість письменників – ювілярів запрошуємо вас прочитати на сторінці нашого блогу «Літературна персона».
Немає коментарів:
Дописати коментар