21 січня в читальній залі бібліотеки-філіалу № 7 було проведено літературний вечір «Лицар-літописець давноминулих часів», який був приурочений 100-літньому ювілею Володимира Кириловича Малика.
Так як зібралися
користувачі старшого віку, то історичні твори цього автора всім відомі і представляти особливої потреби
не було. Адже ще в 60-90 роках ХХ століття саме ці твори, розповідаючи про
непросту, але героїчну історію українського народу, піднімали національний дух,
пробуджували національну самосвідомість і гордість за наш народ.
Розповідь була про книги, які розлого представляють життєвий
і творчий шлях видатного письменника, талановитого майстра історичного роману,
відданого українця. Це щоденникові
записи «Синя книга» та книга спогадів «Чорнобривці» Володимира Малика. По
«Синій книзі» була створена і показана презентація, в якій крім заміток Володимира Кириловича про свою
працю над творами, були представлені його роздуми про літературу, мову, долю
України. Адже все своє життя письменник прожив гідно, у великих творчих та
плідних трудах.
Спогади із книги «Чорнобривці» читаються як
захоплива розповідь, але розповідають вони про непрості життєві події 20
– 40 років минулого століття, які випали на долю Володимира Малика. Це і роки
голодомору, і народне ополчення, і
праця на оборонних роботах, і двохрічне
перебування в концентраційних таборах
Німеччини, куди він згодився поїхати на прохання матері замість свого молодшого
брата Михайла.
Також в цій книзі в
розділі «Червоні маки» опубліковані вірші, які знайомлять з поетичним даром
Володимира Малика:
Любіть Україну, як
матір любіть!
За землю, за ріки, за
даль голубину,
за
мову і пісню її солов’їну,
за долю й недолю
минулих століть
любіть Україну!
Такий полум’яний призив Володимир Малик написав у
1947 році і все його життя було свідченням щирої синівської любові до рідної землі.
В заповіті до дітей і внуків, який занотований у «Синій книзі» в 1985 році, він також просить пам’ятати, що «Батьківщина у нас одна, єдина. Не все ще в ній так, як нам хотілося б…Але це не причина, щоб гудити свою країну і підносити інші. То все чуже! А наше – це наше! Ніхто нам у світі добра не бажає – зробімо його для себе самі! Любімо свою землю, свою Україну! Для нас вона найкраща, найрідніша! І робимо все, аби вона ставала і кращою, і багатшою, і щасливішою!».
Немає коментарів:
Дописати коментар