Уже 21 рік наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру якісними фільмами і п'єсами відбувається завдячуючи Міжнародному літературному конкурсу «Коронація слова». З 2012 року також коронують «Золотих письменників України», в яких паперові наклади творів перевищують 100 тисяч примірників. Цікаво, що цей чудовий і такий потрібний для України проект започаткував Юрій Логуш – українець, який народився в Німеччині і ще дитиною переїхав із батьками, українськими політичними емігрантами, до США.
В щотижневому журналі
«Країна» (№33) опублікована розгорнута стаття-інтерв’ю, в якій пан
Юрій розповідає про батьків, своє життя та діяльність, і, звісно, про проект,
без якого вже просто неможливо уявити існування української книги.
Батько Омелян Лоґуш та
мати Катерина Мешко були членами Української головної визвольної ради ОУН-УПА. Їх вимушена еміграція не обірвала зв'язок з Україною, з друзями й однодумцями
обговорювали та аналізували події, що там відбувалися. Їм так і не вдалося
побувати в Україні, бо померли до того, як вона стала незалежною. До речі,
мати Катерина (псевдонім «Озерська», «Верещак») – сестра
дисидентки Оксани Мешко, голови Української Гельсінської групи. Вони родом з
Полтавщини, із села Старі Санжари, народилися в сім'ї свідомих українських
патріотів козацького стану. Їх батько Яків розстріляний чекістами в рідному
селі навесні 1921 року, а старший брат Євген невдовзі загинув у повстанських
лавах місцевого отамана Івана Біленького.
Тому не дивно, що Юрій Логуш, як і його предки, є відданим всьому українському.
У середньому шкільному
віці він, крім найкращих творів світової літератури, почав читати твори українських
авторів. В Америці доступні були роботи Домонтовича, Куліша, Підмогильного,
Косинки, Хвильового, які в СРСР були заборонені і знищені разом із сотнями
письменників. Найбільше Юрій Логуш перечитував роман «Місто» Валер’яна Підмогильного.
Зараз Юрій Логуш має
велику бібліотеку – понад 10 тисяч найменувань. Разом з дружиною Тетяною книги
купують й читають постійно, живуть книгою, театром, кіно і музикою.
Ось як пан Юрій
розповідає, як вони разом з дружиною в 1999 році наважились започаткувати
конкурс «Коронація слова»: «Після проголошення незалежності України всі
очікували на літературне відродження. Відомі письменники продовжували
видаватися, але їх було небагато й тиражі мізерні. Нових авторів важко було
знайти. Книговидавництво занепало, система книгорозповсюдження розвалилася. Суспільство
збідніло: у видавництв не було обігових коштів, щоб видати книжку, а в людей
бракувало грошей, щоб її купити. Книгарні заполонили російські видання, які
завозили майже безкоштовно й дешево продавали. Ми з дружиною заходили у
книгарню «Наукова думка». За місяць там могла з'явитися одна-дві новинки
українською. Питали, чому більше немає. Чули: «Неходовий товар. Ці книжки
дорогі. Продаються ті, які отримуємо за безцінь. За рахунок цього виживаємо».
Ще казали, що української книги вже не читають.
Треба було або
змиритися, або щось робити. Ми спитали у видавців: «Якби у ваші руки потрапив
рукопис, який мав би перспективи стати бестселером, ви його взяли б?» Відповідь
була очевидна. Вирішили створити конкурс рукописів. Їх читають експерти, кращі
проходять відбір висококваліфікованого журі, і вже найкращі йдуть до видавців.
На перший конкурс отримали 200-300 рукописів. Тепер присилають до шести тисяч. За весь час видано 1100 романів лауреатів конкурсу. Їхній сукупний тираж сягає 45 мільйонів примірників. Люди зрозуміли, що книжка є конкурентною щодо інших розваг і від неї можна отримати задоволення».
Це тільки частка
цікавого, що можна дізнатися про Юрія Логуша. Працівники бібліотеки-філіалу №7 пропонують
завітати до бібліотеки, щоб прочитати статтю і дізнатися ще багато цікавого про
цю непересічну людину.
Немає коментарів:
Дописати коментар