Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до
життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і
хвилює людину. Шепіт води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок,
запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса
рідної землі.
Нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який
летить просторами Всесвіту. А людство – екіпаж цього корабля. Красиве і мудре
порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого корабля немає аварійного
виходу. І лунає сьогодні: «Земля в небезпеці!». За
цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи. І в цьому винна людина, яка підкоряє природу. Створено новий хімічний препарат,
який знищує всіх комах, які літають і кусають. Збудовано новий комбінат, труби
якого чадять, де була річка – від дій шкідливих технологій гине риба, рослинний
і тваринний світ. Створюючи загрозу природі, ми загрожуємо насамперед собі.
Сьогодні екологічну ситуацію в Україні не можна вважати задовільною. Тому
усім світом ми повинні боротися проти знищення природи, думати про те, як
зберегти воду і повітря, як посадити сади по всій Україні, як знову барвистими
квітами прикрасити нашу землю.І, звичайно, все це потребує воістину героїчної
праці. А перш за все – доброго серця, невтомних рук та розуміння того, що без
щоденної праці для збереження природи нам просто не вижити. Кожному з нас потрібно почати з себе, душею відчути єдність з природою.
Станьмо розумними господарями на своїй землі і пам’ятаймо, що екологічне
забруднення, як ланцюгова реакція, може призвести до екологічної катастрофи.
Довкілля — це
природний капітал,
Без нього людство
жде загибель і провал.
Слід повернутися
обличчям до проблеми
І не лише писати
про красу поеми,
А зберегти,
примножити природу,
Немає коментарів:
Дописати коментар