Хліб на рушнику – ознака гостинності

Хліб – один з найпопулярніших продуктів у світі, без якого не обходиться жоден день нашого життя. Тому не дивно, що у нього є і своє свято - Всесвітній день хліба, яке відзначається щорічно 16 жовтня. Свято було засновано у 2006 році з ініціативи Міжнародного союзу пекарів і пекарів-кондитерів. А вибір дати обумовлений тим, що 16 жовтня 1945 року була створена Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського господарства та його виробництва.

Для українців хліб не лише матеріальна річ, це – святиня, предмет обожнювання, оберіг, жертовна страва або й саме божество чи втілення божественної сили. Його цілують, ним присягають, скріплюють договір, з ним пов'язують добробут і навіть саме життя, адже слова “жити” й “жито” в українській мові мають один корінь.

Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя. Тому в Україні він здавна був і залишається учасником багатьох народних свят. З ним благословляли молодих на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як бачимо, хліб супроводжує нас з початку і до кінця життя. Також він був послом миру та дружби між народами, залишається їм і нині.

З хлібом на вишитому рушнику наші предки йшли навіть оглядати поле, сіяти й збирати жнива. Найкращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали його на хліб, з яким господарі вітали женців. Дуже шанували перший сніп як символ врожаю. Саме з нього робили весільний коровай.

В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику – то найвища ознака гостинності народу. Ми в цьому впевнились, побувавши на благословенній землі Раїси Панасівни Кириченко. 

Гостей пісенно-мистецького свята  «Голос рідної землі» на честь дня народження нашої берегині Раїси Панасівни Кириченко по закінченню урочистостей пригощали короваєм, а волонтерському загону «Невтомні бабусі», які вже 4 роки незмінні гості  на цьому святі, подарували красивий і ароматний коровай, той що був на імпровізованій сцені під відкритим небом.

Щиро вдячні не тільки за гостинність, але й за таку пошану!

Нашими подарунками в музей-садибу "Мамина вишня" були ляльки-мотанки та рушник, вишитий Зоєю Дацько.

А ще в місцеву церкву подарували рушник, вишитий  Оленою Цубер і мальовничий столик від Зої Воронянської.