21 жовтня відзначають ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЯБЛУК. Свято влаштовується за ініціативою благодійної організації Common Ground з 1990 року. Організатори вважають, що День яблука — це святкування і демонстрація різноманіття і багатства природи. Ідея Дня полягає в тому, що яблуко — це символ фізичного, культурного і генетичного різноманіття, про який людина не повинна забувати. У День яблука можна побачити і спробувати сотні різних сортів яблук, причому, багато з наявних сортів не продаються в звичайних магазинах. Досить популярні на святі різні ігри, стрільба з лука по яблукам і «яблучні» розповіді. А ми пропонуємо зануритись у яблучну тематику в літературному форматі.
У пам’яті зринають
рядки українського поета Максима Рильського «Яблука доспіли, яблука червоні!»
чи Миколи Руденка «Ви їли яблука з моєї України?».
А ось який осінньо-яблучний колорит панує в оповіданні «Антонівські яблука» Івана Буніна. До речі, і автор, і книга цього року - ювіляри.
«… на бабине літо
павутиння багато сіло на поля. Це теж на добре: «Багато павутиння на бабине
літо — осінь добра...». Пам'ятаю ранній,
свіжий, тихий ранок... Пам'ятаю великий, увесь золотий, підсохлий і поріділий
сад, пам'ятаю кленові алеї, тонкі пахощі опалого листя і — запах антонівських
яблук, запах меду й осінньої свіжості. Повітря таке чисте, немов його зовсім
немає, по всьому саду лунають голоси й рипіння возів. Це тархани,
міщани-садівники, найняли селян і насипають яблука, щоб уночі везти їх до
міста, — саме вночі, коли так приємно лежати на возі, дивитись на зоряне небо,
відчувати запах дьогтю в прохолодному повітрі й слухати, як обережно рипить у
темряві довга валка на битому шляху. Селянин, що насипає яблука, їсть їх з
соковитим хрумтінням одне за одним, так заведено — ніколи міщанин не зупинить
його…
I прохолодну ранкову
тишу порушує тільки сите квоктання дроздів на кораловій горобині в гущавині
саду, голоси та лункий стукіт яблук, коли насипають їх у мірки й діжки. Крізь
поріділий сад далеко видно дорогу до великого намету, усіяну соломою, і сам
намет, біля якого міщани завели за літо ціле хазяйство. Усюди міцно пахне
яблуками, тут — особливо.
«Наливна антонівка — на
веселий рік». Селянам ведеться добре, якщо антонівка вродила: це і хліб
уродив...».
З кінця вересня наші
сади і токи порожніли, погода, як завжди, різко змінювалась. Вітер цілі дні
рвав і шарпав дерева, дощі поливали їх з ранку до ночі. Стоїш біля вікна й
думаєш: «А може, дасть бог, випогодиться». Та вітер не вщухав. Він хвилював
сад, шматував безперервний струмінь диму з комина челядні і знову приганяв
зловісні косми попелястих хмар. Вони бігли низько й швидко — і скоро, мов дим,
затуманювали сонце. Згасало його сяйво, зачинялось віконечко у блакитне небо, а
в саду ставало пустельно й нудно, і знову починав сіяти дощ... спочатку тихо,
обережно, потім чим далі рясніше і нарешті переходив у зливу з бурею і
темрявою. Наставала довга, тривожна ніч...
З такої прочуханки сад
виходив майже зовсім оголеним, засипаним мокрим листям і якимось принишклим,
приборканим. Але зате яким прекрасним він був, коли знову ставало на годині,
починались прозорі й холодні дні початку жовтня, прощальне свято осені! Листя,
яке ще не облетіло, тепер висітиме на деревах уже до перших заморозків.
… поблукаєш садом, знайдеш у мокрому листі випадково забуте холодне й мокре яблуко, і чомусь воно здасться надзвичайно смачним, зовсім не таким, як інші. Потім візьмешся за книжки…».
Пропонуємо перелік книжок,
назви яких пов'язані з цим дуже смачним фруктом:
1. Рей Бредбері «Золоті яблука сонця»
2. Ольга
Деркачова «Повидло з яблук»
3. Ірина
Стефанюк «Ти хочеш яблуко?»
4. Оксана
Куценко «Печені яблука»
5. Лесик
Панасюк «Справжнє яблуко»
6. Джон
Голсуорсі «Цвіт яблуні»
7. Михайло
Коцюбинський «Цвіт яблуні»
8. Нестор
Чир «Пізнє яблуко мого саду»
9. Галина
Вдовиченко «Пів'яблука», «Інші пів'яблука»
10. Діна Рубіна «Яблука із саду Шліцбутера»
11. Анна Берсенєва «Яблука з чужого раю»
Ми бажаємо вам залізного здоров'я, якого так багато в яблуках. Адже, як кажуть у Великобританії: «Яблуко на день - і ніяких лікарів».
Немає коментарів:
Дописати коментар