Символи та герої новорічних свят

Пізнавальна мозаїка

У наш час навряд чи можна уявити собі новорічні свята без їх головних символів та героїв. Але чи замислювалися ви, звідки прийшли вони до нас? Працівники бібліотеки-філіалу № 7 підготували цікаву розповідь про символи та героїв новорічних свят.

Що відомо сьогодні про головний символ Нового року – ялинку?

Шанування лісової красуні, як основного символу незмінною перемоги над злом, захисту житлового будинку від темряви, поганих духів, існував ще у стародавніх племен, які жили на території Німеччини. Вперше настільки популярний сьогодні символ Нового року, який наряджали різними прикрасами, з’явився в далекому 1605 році у Франції.

Тут на Новий рік в будинках люди ставили невеличкі ялинки, на гілки яких вішали печиво, шикарні троянди, виконані з кольорового паперу, мішуру, маленькі яблука. Дуже швидко ця традиція стала неймовірно популярною на території багатьох європейських країн.

Однак, як це часто відбувається з усім модним, ялинки спочатку з’явилися в будинках багатих людей. А ось традиція ставити символ початку нового року в кожному будинку стала більш популярною недавно.

Спочатку шикарні красуні з лісу щороку прикрашали великі царські палаци в Швеції, Франції, Росії, Данії та Англії. А ось для звичайного народу на Новий рік ялинка стала повністю доступна практично в кінці 19 століття.

Ялинкові прикраси почали використовувати ще на початку 16 століття. В принципі, правила декорування «різдвяного» деревця практично не змінилися.

Раніше використовувані свічки — це сьогодні незвичайні і яскраві електрогірлянди, а також присутня зірка на самій верхівці ялини і всілякі кулі.

Найчастіше на гілки дерева на Новий рік вішали фігурки, виконані з вафель. Можна стверджувати, що до середини 18 століття декор лісової красуні був більшою мірою їстівним. До вищеперелічених прикрас додали фрукти, горіхи і всілякі солодощі.

В кінці 18 століття з’явилися нові принципи декорування, які стали більш ошатними і оригінальними. На ялинках можна було побачити фігурки з латуні, яскраві квіти з паперу, блискучі і позолочені шишки. Ті люди, які не могли придбати такі прикраси для Нового року своїми руками їх виготовляли в домашніх умовах. І вони були дуже незвичайними.

В кінці 18 століття з’явилася блискуча мішура і срібні зірочки. І тільки в 1848 році майстри з невеликого містечка Лауш виготовили ялинкові кулі. Їх виконали зі скла, всередині вони були покриті свинцем, а зовні прикрашені великою кількістю блискіток.

Щороку майстри придумували дуже цікаві види дизайну новорічних кульок, які протягом багатьох років є символами Нового року.

А головними героями святкування Нового року є Дід Мороз та Снігуронька. Прийнято вважати, що сивий дідусь приходить в новорічну ніч і дарує подарунки. А допомагає йому молода дівчина – Снігуронька, яка є його онукою. Та Дід Мороз не завжди був добрим персонажем, а Снігуронька –  не його онука.

Дід Мороз

Насправді Дід Мороз – міфологічний персонаж давньослав'янських племен. У давнину його вважали повелителем зими та морозів, а називали по-різному: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник, Мороз, Дядо Коледа, Позвізд. Існує міф, що Дід Мороз – це перевтілення слов’янського бога Морока, якого вважали повелителем зими та холоду.

Образ Діда Мороза був злим. Його уявляли велетенським дідом із сивою бородою, що виморожував людей, їх посіви та худобу. За переказами селяни боялися цього персонажа, залишали для нього гостинці: оладки, кисіль, печиво. А в деяких поселеннях навіть людську жертву. У лісі до дерева прив'язували молоду дівчину та залишали на ніч. Так просили не губити посіви та худобу. Якщо дівчину вранці знайдуть замерзлою та ще й покритою льодом чи снігом – це означає, що Мороз прийняв жертву, і зиму люди переживуть без втрат.

З розвитком суспільства жертви для міфологічного Зимника ставали менш жорстокими. Замість людей його задобрювали вбитими тваринами або їжею. Робили це у день зимового сонцестояння, коли ніч була найдовшою в році. Цей день у давнину вважали початком астрономічної зими і, зазвичай, погода була найбільш морозною. Тому люди намагалися робити підношення лісовим богам, які розвішували на гілках дерев. Люди приносили в ліс напої, їжу, розпалювали ритуальні багаття, колядували та ворожили. Так святкували народження нового Сонця. Вважається, що ці обряди були зачатками сучасного святкування Нового року.

З появою християнства церква стала засуджувати поклоніння образу Тріскуна, адже вважала це тяжким гріхом та єрессю. На зміну злому образу прийшов добрий − Святий Миколай. Йому не треба було приносити пожертви, адже він не нищив людей та їх статки морозами. Натомість приносив дітям подарунки, а неслухняним міг принести під подушку різки.

Дід Мороз, як добрий персонаж, з'явився лише наприкінці 30-х років ХХ століття. Сталося це через те, що більшовики, прийшовши до влади 1917 року, розгорнули антирелігійну політику, а образ Святого Миколая, що виконував до тих пір роль дарувальника подарунків для дітей, заборонили. На зміну прийшов оновлений образ Діда Мороза − доброго персонажа із сивою бородою, що не має стосунку до церкви.

У різних країнах новорічного дідуся, що приходить з подарунками називають по-різному. Наприклад, в Білорусі − Дзед Мароз або Зюзя, у Болгарії − Дядо Коледа, у Чехії та Словаччині − Єжишек або Мікулаше, у Фінляндії − Йолупукке. А в США, Канаді та Великобританії − Санта Клаус.

Снігуронька

 Снігуронька з'явилася через 20 років після Діда Мороза − у 1937. Взяли цю постать з дівчат, яких, за язичницькими повір'ями, приносили в жертву богу Зимнику.

Цікавим фактом є те, що за понад 60 років до цього, 1873 року, російський драматург Олександр Островський написав п'єсу "Снігуронька". Зробив це під враженням від легенд про жертвоприношення дівчат. А 1881 на сцені Маріїнського театру відбулася прем'єра однойменної опери, музику до якої написав композитор Микола Римський-Корсаков.

На рубежі XIX та XX століть після появи п'єси, образ Снігуроньки набув популярності. Фігурками із її зображенням прикрашали ялинку, на її манер вбиралися дівчата. Часто сцени із п'єси або опери інсценували на сімейних святах.

Під час антирелігійної кампанії більшовиків Снігуронька була заборонена. Однак вже 1937 році − через 20 років після появи Діда Мороза, вона з'явилася на виставі у московському Будинку Союзів. Образ Снігуроньки – це тендітна дівчина, онука Діда Мороза, що допомагає йому у своїй новорічній діяльності. На святах вона є посередницею між дітьми і Дідом Морозом, інколи біля новорічної ялинки з'являється раніше за свого дідуся та разом з дітьми закликає його на свято.

Образ Діда Мороза і Снігуроньки перейняли більшість пострадянських країн, в тому числі й Україна.