Ромен Роллан і музика

«Музика, немов дощ, крапля за краплею просочується в серце і оживляє його». Ці слова належать видатному французькому письменнику Ромену Роллану, якому 29 січня виповнюється 155 років від дня народження. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 пропонують дізнатися, яку ж роль у творчому житті цього великого письменника відігравала музика.

Ще в юності найпалкішим бажанням Ромена Роллана було – стати митцем у дусі Вагнера, одночасно музикантом і поетом, творцем героїчної музичної драми. Подібно до іншого великого французького письменника – Стендаля, – також пристрасного музиканта в душі, – Ромен Роллан дебютує в друку книжкою про музику. Це – його блискуча докторська дисертація «Історія опери в Європі до Люллі й Скарлатті» (1895). За нею йдуть «Життя Бетховена», яке відкриває славетний цикл героїчних біографій, низка статей, згодом об’єднаних у збірки «Музиканти минулого» і «Музиканти сьогодення», розвідка про Генделя (1910), захоплива «Музична мандрівка до країни минулого» (1919) тощо. Від 1903 до 1912 року він читає лекції з історії музики в Сорбонні. Володіючи даром разючого науково-художнього узагальнення, Ромен Роллан завжди вміє розкрити живе в минулому, воскресити творчі постаті давно померлих майстрів, як-от Луїджі Россі, Франческо Провенцале, Телемана, Люллі. Справжнім шедевром такої інтерпретації є образ Бетховена, над яким Ромен Роллан працював кілька десятиріч.

Працюючи над біографіями, Роллан одночасно писав головний твір свого життя — роман про музиканта «Жан-Крістоф». За словами самого автора, змістом цього роману мало стати «сучасне суспільство з погляду героя, чистого серцем – Бетховена нашого часу». Жан-Крістоф – вигаданий образ героїчного музиканта-бунтівника, який, непримиренний до буржуазної цивілізації, болісно відчуває принизливе становище митця в капіталістичному світі. Образ Жана-Крістофа та інші епізоди його романного життєпису навіяв передусім той самий Бетховен. Але в тому ж Жані-Крістофі синтезовано окремі риси й інших великих композиторів, які багато страждали й героїчно боролися, – Глюка, Берліоза, Гуго Вольфа, Густава Малера…

Його книжки й статті про музику ґрунтовані на глибокій ерудиції, якої, одначе, ніколи не наголошує демонстративний перелік першоджерел, нагромадження технологічних термінів. Саме в рідкісному поєднанні глибокої філософської думки, буремного темпераменту борця, якнайширшої ерудиції й багатої образності поетичної мови полягає сила впливу музичних книжок Ромена Роллана. Героїчність і народність музики – ось лейтмотиви цих книжок. Коли автор говорить про якогось великого композитора, він неодмінно висвітлює його органічний зв'язок із народною творчістю. Так, наприклад, у книжці про Генделя, він ґрунтовно розказує, як цікавився Гендель народною – міською і сільською – творчістю, як він ретельно записував усе, що чув на лондонських вулицях, і потім опрацьовував цей матеріал у своїх найкращих піснях.

Ромен Роллан не став професійним композитором і не опублікував своїх музичних творів. Але він зумів швидко здобути собі ім’я не тільки видатного письменника, а й першокласного історика-музикознавця.