13 грудня народився український композитор Микола Леонтович. Він прожив лише 43 роки, але увійшов в історію завдяки щонайменше декільком шедеврам академічної музики. «Щедрик» — один із таких.
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» Слухаючи слова цієї щедрівки, стає цікаво, що «Щедрика» виконують у новорічні свята, але ж ластівки в січні не прилітають. Справа в тому, що Новий рік наші предки святкували з прибуттям весни, коли все прокидалося, все оновлювалося, відроджувалося. Тоді і співався «Щедрик».
Щедра ластівка
щедрувала гарний рік і щастя… Композитор Микола Леонтович не просто натрапив на
текст давньої української народної пісні, але опрацювавши народну мелодію, поклав її на ноти. В основу «Щедрика» покладено багаторазове повторення
архаїчної мелодії, яка складається лише з чотирьох звуків. Оскільки мелодія
щедрівки, на думку композитора, була занадто примітивною, то Леонтович дописав
до неї частину, схожу на гаму.
Нині без
звучання «Щедрика» не проходить жодне Різдво, до того ж, не тільки українське! Увесь світ підхопив українську
щедрівку, і співають «Carol
of the Bells» («Колядку
дзвонів») не задумуючись, чия це Різдвяна пісня і хто створив аранжування. Її
можна почути і в кіно, і в магазинах, і на вулицях. Ця українська мелодія — не лише найвідоміша в світі, але,
напевно, й найстаріша в світі з популярних на сьогоднішній день, оскільки
народилась ще в дохристиянські часи. І оспівується в ній прихід нового, щедрого
року.
Працівники
бібліотеки-філіалу № 7 вирішили прослідкувати історію успіху українського «Щедрика», який давно став
невід'ємною частиною світової різдвяної культури.
Немає коментарів:
Дописати коментар