Біль і пам'ять: Голокост

Голокост є наріжним каменем пам’яті про Другу світову війну, найвиразнішим символом злочинів проти людини. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року проголошено Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї дати у 2012 році, хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

Цинічними і моторошними є історії створення майже в кожному німецькому концтаборі по всій Європі оркестрів. Таким чином нацисти намагалися «прикрасити» свої садистські дії, надати їм замильно-культурного вигляду. Особливим видом знущань було примушування приречених на смерть грати різні музичні композиції для своїх товаришів по нещастю, які навіть не підозрювали про близьку страту. Музика супроводжувала тортури і копання могил. Так, в одному з таборів на околиці Львова був створений цілий симфонічний оркестр, що налічував кілька десятків єврейських музикантів, які виконували так зване «Танґо смерті».

Працівники бібліотеки-філіалу № 7 створили презентацію, якою прагнуть донести, що голокост – це пекучий біль трагедії, а наш обов’язок – знати і берегти пам’ять про ці тяжкі випробування єврейського народу.