День Соборності України – свято, яке відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 підготували інформацію про історію виникнення традиції й свята.
Ідея соборності бере
початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в
Києві, а корінням сягає ще часів Візантії. ЇЇ втіленням протягом віків
займалися українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. Так вже розпорядилася історія, що упродовж століть
землі України та наш народ були розділені, належали до інших держав: Польщі,
Російської імперії, Австро-Угорщини. Для українського народу, віками
позбавленого своєї власної державності та розподіленого на частини між
сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою і неймовірно
складною. Тож, споконвічною мрією українців було об’єднання розділених частин
України в межах однієї держави. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне
визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як
гіркі, так і радісні події. Одна з тих сторінок нашого минулого – боротьба
українського народу за соборність своїх земель.
Дню Соборності
передувало підписання 22 січня 1918 року Четвертого універсалу Центральної Ради,
яким Українську Народну Республіку було проголошено суверенною і незалежною
державою. В листопаді 1918 року проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї
соборності. І вже 1 грудня 1918 року у місті Фастів було підписано «Предвступний
договір» про об’єднання УНР і ЗНР, у якому було заявлено про непохитний намір
створити єдину державу в найкоротший термін. 3 січня 1919 року Національною Радою УНР у місті Станіславі (Івано-Франківськ) було схвалено закон про
об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською
Народно Республікою у Народну Республіку.
Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, першу річницю підписання Четвертого універсалу про повну незалежність України. Тоді процес об’єднання України завершився. 22 січня було проголошено всенародним і державним святом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправлялося богослужіння.
«Іменем Української
Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в
історії землі нашої української…
…Однині воєдино
зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська
Народна Республіка, Галичина,Буковина, і Угорська Україна, і Наддніпрянська
Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі
сини України.
Однині є єдина
незалежна Українська Народна Республіка.
Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду».
Об’єднавча акція 1919
року залишила глибинний слід в історії та пам’яті українського народу та
сформувала підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України,
утвердження її національної ідеї.
Об’єднання УНР і ЗУНР
стало моделлю цивілізованого демократичного, не насильницького збирання
територій в єдиній незалежній суверенній державі.
Проте об’єднання
українських земель відбулося юридично та політично, а державного об’єднання
таки не відбулося. Тяжке воєнне та економічне положення, взаємна недовіра
військового командування УНР та ЗУНР, яке дбало передусім про свої регіональні
інтереси, завадило втримати незалежність та єдність України за того періоду.
Через декілька місяців після оголошення єдиної Української Народної Республіки
вона знову опинилась у складі різних держав.
Справжня єдність
українського народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові 21
січня 1990 року. Патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР згуртувалися й 21
січня 1990 року організували «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та
Івано-Франківськом як символ духовної єдності
людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної
України. Ця подія стала однією з найяскравіших подій під час руху за
відродження незалежної соборної демократичної України, стала знаменним етапом
піднесення духу свободи та утвердження національної ідеї. Від 1 до 3 мільйонів
людей, узявшись за руки, на згадку про проголошення Акту Злуки, створили на дорогах
і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова.
На офіційному рівні свято Соборності урочисто було відзначено 22 січня 1939 року, вперше за 20 років, у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час – автономній республіці Чехословаччині.
В Україні День Соборності офіційно відзначається з 1999 року.
30 грудня 2011 року, на
деякий час День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено
«День соборності та свободи України». І вже 13 листопада 2014 року указом
Президента Петра Порошенка свято було відновлено.
День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель, яка передбачає також духовне об’єднання всього населення країни, єдність її громадян незалежно від їхньої національності. Вона є невіддільною від досягнення реальної державності, забезпечення суверенітету та незалежності народу та процвітання демократичної національної держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар