Мільйони людей прочитали історію, вигадану Данієлем Дефо, а ім’я Робінзон стало узагальнюючим

    Данієль Де́фо — англійський письменник і публіцист, один із основоположників європейського реалістичного роману. Відомий, в першу чергу, як автор «Робінзона Крузо», повна назва роману «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка із Йорка, що самотньо прожив двадцять вісім років на безлюдному острові, біля берегів Америки, поблизу гирла великої річки Оріноко, куди був закинутий унаслідок корабельної аварії, під час якої весь екіпаж корабля, крім нього, загинув, з переказом його несподіваного визволення піратами, описаного ним самим». 

      Цей твір, відомого уже на той час публіциста, був романом-дебютом. До речі, на обкладинці першого видання не було імені автора, який побоювався, що його слава різкого публіциста може зашкодити успіху книги.

А надихнувшись успіхом «Робінзона Крузо» і ставши  справжнім письменником, Дефо поставив цю справу на потік. Він написав потім ще цілу низку романів: два томи продовження «Робінзона Крузо», «Капітан Сінглтон», «Історія полковника Джека», «Молль Флендерс», "Роксана" .

 Романи переважно цілком добротні, але однак ім’я своє плідний автор обезсмертив усього одним лише творінням.

 Найцікавіше, що спочатку жоден лондонський видавець не хотів друкувати цей шедевр. Зате коли книга була видана, успіх її був швидкий і просто-таки запаморочливий. Її не лише сотні разів перевидавали та перекладали усіма мовами. Один із біографів Дефо відзначав: «Друкарська фарба на сторінках «Робінзона» ще не просохла, а вже стали наслідувати його».

 Передрук був один за одним, 12 травня 1719 року вийшло друге видання, 6 червня – третє, а 8 серпня – четверте. І це був тільки початок. Роман миттєво отримав широку популярність та шалений успіх і розійшовся блискавично, попри те, що книжка коштувала п’ять шилінгів – на ці гроші в ті часи можна було купити непоганого коня. Дефо, пам’ятаючи, що успіх породжує успіх, поспішив написати продовження. Вже 20 серпня 1719 року побачила світ друга частина роману «Подальші пригоди Робінзона Крузо» і теж привернула до себе увагу. Третя остання частина роману «Серйозні роздуми Робінзона Крузо...» вийшла друком 1720 року, але через свій надмірний пуританський дидактизм успіху не мала.

 Згодом «Робінзон Крузо» був перекладений усіма мовами світу і дуже скоро став однією з найпопулярніших книжок для дорослих і дітей. Мільйони людей прочитали історію, вигадану письменником, а ім’я Робінзон стало узагальнюючим.

 Цілу величезну бібліотеку присвячено всебічному тлумаченню цієї книжки. Виник навіть термін «робінзонада». Коротке, але дуже містке його визначення дано в «Словнику іншомовних слів» (1984): «Робінзонада (від імені героя роману Д.Дефо «Робінзон Крузо») — художній твір, сюжетом якого служить історія благоустрою героя чи групи героїв, відірваних від цивілізації (наприклад, «Таємничий острів» Ж.Верна)».

 Лермонтов у «Героєві нашого часу» вклав до руки одного з персонажів тростину «як у Робінзона Крузо». Для Льва Толстого роман Дефо став взагалі чи не підручною книжкою ‒ він, беручи приклад із його героя, старався «робінзонити» (слово, вигадане Жан-Жаком Руссо, одним із перших, хто вказав на педагогічне значення роману Дефо), в сенсі ‒ жити простою і невибагливою працею. Переклад українською мовою з’явився в 1891 році, але ще задовго до цього Тарас Шевченко виконав за мотивами твору малюнок «Робінзон Крузо».

 Загальновідомо, що прототипом Робінзона Крузо була реальна людина ‒ шотландський моряк Александр Селкірк, який опинився сам-самісінький на одному з островів у Тихому океані. 

        Історія Селкірка відразу була детально висвітлена британською пресою ‒ вона зацікавила Дефо, і він на її основі створив художній твір. Тільки свого героя він «перемістив» із Тихого океану до Атлантичного, кудись до гирла Оріноко, і дав йому ‒ є така версія ‒ прізвище свого товариша юності по навчанню в протестантській семінарії.

 Олександр Селькірк служив боцманом на судні «Сэнк пір», яке здійснювало плавання до берегів Південної Америки. На той момент йому було 27 років. Моряк мав запальний характер і постійно вступав в конфлікти з капітаном судна. В результаті чергової сварки, на прохання самого Селькірка, його висадили на острові Мас-а-Тьерра, повз якого в той момент пропливало судно. Виходить, що виною його перебування на острові стало не корабельна аварія, як описав у своєму творі Даніеля Дефо, а норовистий характер. Ну а в іншому життя боцмана на острові багато в чому була схожа на ту, що описав у своєму романі знаменитий англієць.

 Він побудував собі хатину, виявив на острові диких кіз, добував собі їжу і читав Біблію, щоб зовсім не здичавіти. Правда, тубільців і П'ятниці він там не зустрів, та й прожив незрівнянно менше часу. Цікаво, що під час перебування на острові англійського моряка до нього двічі причалювали іспанські кораблі. Але оскільки Іспанія та Англія в ті часи були заклятими ворогами, Селькірк вважав за краще не показуватися їм на очі. Врятувало моряка англійське судно «Герцог» (через 4 роки після висадки його на острів). Про те, що ця історія є справжньою, говорить і той факт, що на острові була виявлена стоянка Селькірка. У 2008 році британська археологічна експедиція повідомила про знахідку залишків хатини, спостережного пункту на вершині гори і навігаційних приладів початку XVIII століття.

 В ті часи острів називався Мас-а-Тьерра, а свою сучасну назву Робінзон-Крузо він отримав у 1966 році, більш ніж через 200 років після виходу в світ знаменитого роману. Острів належить Чилі. Сьогодні там проживають трохи більше 600 чоловік, які в основному займаються видобутком морепродуктів і працюють в туристичному бізнесі. Відсутність піщаних пляжів і якісних доріг, зовсім не «райський клімат» та віддаленість від материка приваблюють лише справжніх цінителів усамітненого способу життя, які бажають доторкнутися до історії Робінзона Крузо.

        До речі, ім'я Олександра Селькірка також увійшло в історію. Так називається сусідній острів у складі того ж архіпелагу.

Історія, викладена в романі, видається недостовірною, нереалістичною, неможливою. Але письменницьким кредо Дефо і було «вигадувати достовірніше за правду»! В передмові до збірки Дефо з капітальної 200-томної серії «Бібліотека всесвітньої літератури» відзначено: «Автор «Робінзона» був майстром правдоподібної вигадки [а як письменник змальовував морські пригоди, хоча жодного разу не мандрував далі від Лісабону!]. Він умів дотримуватися того, що вже потім стали називати «логікою дії» ‒ переконливості поведінки героїв у обставинах вигаданих або припусканих». Історія життя Робінзона Крузо на безлюдному острові ‒ це «правдива брехня» з її особливим реалізмом.