вівторок, 18 травня 2021 р.

Музеї рідного краю

Музейні заклади Полтавщини займають помітне місце серед музейної мережі України, а також славляться далеко за межами України. Тут розташовані 25 музеїв, у яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, а крім того є велика кількість музеїв, які є власністю міст, сіл та місцевих громад.

Є в Полтавській області невеликі музеї, які кардинально відрізняються від традиційних. Працівники бібліотеки-філіалу №7 вирішили познайомити із цими зовсім незвичайними музеями, які допомагають по-іншому поглянути на сучасну культуру і побут українців. Відвідавши їх можна не тільки розширити свій кругозір, але й отримати масу позитивних емоцій.

У мальовничому селищі Степне Полтавського району знаходиться духовна скарбничка України Полтавський районний музей Рушника. З першого погляду на рушники відвідувачі музею завмирають, а потім оговтавшись, у незвичайній тиші і святості починають відчувати, як їх полишають всі негативні емоції, а душа спілкується з рушником.

Засновницею музею була жителька селища Степного, енергійна, творча жінка Надія Юхимівна Бокоч. Спочатку була ідея, потім знайшлися ентузіасти, а згодом сотні експонатів. Унікальність музею полягає в тому, що всі експонати зібрані жителями селища Степне протягом останніх двох десятиліть. Нині кількість експонатів налічує близько 600 одиниць.

Єдиний в Україні Музей весілля, де одружують за столітніми традиціями, знаходиться у селі Великі Будища Диканського району. Унікальні експонати весільних обрядів, вишиті рушники, весільне вбрання та скриня нареченої ‒ усе це можна не лише побачити, але й приміряти чи взяти до рук, тобто ламаються звичні музейні стереотипи: відсутня тиша, запрошують взяти до рук експонати, приміряти, стати учасником весільних обрядів.

У селі Опішня етнологиня Олена Щербань на базі етносадиби «Лялина світлиця» відкрила перший в Україні Музей звареного борщу та Музей живого хліба. Хліб у музеї виготовляють без дріжджів – на заквасці з пророщених зерен пшениці, жита, хмелевій заквасці. Рецепти ж борщу господарка збирала по всій Україні, але найбільше – з Центральної України, їх вона знає щонайменше 365. Серед них – весільний, поминальний, зимовий, літній, білий, коричневий та інші.

Родині Білокінь, чотири покоління якої ласувало олією місцевого виробництва, вдалося зберегти унікальну олійницю, списане у 1990-х роках обладнання якої трохи не потрапило на брухт. Так у 2014 році в селі Мачухи Полтавського району створено перший в Україні інтерактивний музей олії. Заклад уже встиг завоювати прихильність відвідувачів. Тут можна дізнатися про те, як виготовляли олію 100 років тому, та навіть самому на кілька хвилин стати олійником і долучитися до її приготування.

На території Абазівки проживав Михайло Васильович Абаза – дуже заможна людина, у якого була гуральня, пивоварня. Ідея створити «Музей пива і самогону» визріла у Василя Кожана, полтавського ресторатора і пивовара. Нині в музеї більше 600 експонатів.

У музеї є експонати із глухих сіл, навіть із в’язниці (самогонні апарати з підручних матеріалів), родом з різних куточків України та з різних держав світу. Також чимало речей зі старих пивзаводів: лабораторне обладнання, ваги, бочки, документи (книги, де можна побачити, як жив завод і що перевірялось у процесі пивоваріння).

Немає коментарів:

Дописати коментар