Історична розвідка «Рабство: історія і сьогодення»

#16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА

З уроків історії відомо, що раб – це той, кого женуть батогом на роботу, погано годують і в будь-який момент можуть убити. Виникнувши в античні часи, рабство найбільшого розвитку і поширення набуло в рабовласницьку епоху. Тоді воно та пов’язана з ним работоргівля були офіційною політикою багатьох країн. Період найбільшого розвитку работоргівлі припадає на XVIII ст. та перші дві третини XIX ст.

За часів традиційного рабства одним людям надавалося право власності над іншими. Раб тоді розглядався особистим майном власника, його можна було купувати й продавати як товар. Зазвичай статус раба передавався дітям рабів. Хоча традиційне рабство домінувало в багатьох суспільствах минулого, на сьогодні цей вид рабства формально заборонений й зустрічається нечасто. Навіть там, де таке рабство збереглося, легальна система будь-якого міжнародно визнаного уряду не підтримує його.

На початку XX ст. рабство в його класичному вигляді поступово почало зникати, модифікуючись у звичаї та інститути, подібні до нього за своєю суттю.

Рабство було першою з проблем у галузі прав людини, яка викликала серйозну міжнародну стурбованість. І все ж, не дивлячись на загальний осуд, навіть у кінці XX століття практика, подібна до рабства, як і колись, залишається серйозною та нагальною проблемою.

Сьогодні під словом «рабство» підпадає цілий ряд порушень прав людини. Окрім рабства в його традиційному розумінні та работоргівлі, ці зловживання охоплюють торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення статевого каліцтва дівчаткам, використання дітей у збройних конфліктах, боргову кабалу, торгівлю людьми та людськими органами, експлуатацію проституції та деякі види практики, що використовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів.

У сучасному розумінні термін «рабство» інколи використовується для позначення суміжних категорій насильницького або ненасильницького примушування людей для виконання певної роботи, тобто «рабство» називають зм’якшеним терміном «примусова праця». В обох цих випадках з існуванням рабства часто пов’язана работоргівля. Правозахисні організації розробили певні критерії визначення сучасного рабства: діяльність людини контролюється іншими особами за допомогою насильства або погроз його застосування; людина знаходиться в певному місці і займається певною діяльністю не по своїй волі, а також позбавлена можливості змінити ситуацію за власним бажанням; за свою роботу вона або взагалі не отримує платню, або отримує мінімальну оплату, що не покриває її потреб на захист, повноцінне харчування, оздоровлення, лікування, освіту тощо.

Боргове рабство виникає, коли людина зобов’язана працювати на іншу людину, щоб відробити борг (зазвичай, кошти, витрачені на «купівлю» та утримання людини). Проте термін такого рабства й послуги, що їх повинен надавати боржник, можуть буди невизначеними, тому заборгованість може передаватися з покоління в покоління, й діти можуть відробляти борг предків. Сьогодні, тобто у XXI столітті, таке рабство найпоширеніше, особливо у Південній Азії.

Закріпачення, тобто статус або становище орендаря, який в силу закону, звичаю чи угоди змушений жити і працювати на землі, що належить іншій особі, і виконувати певну роботу для такої іншої особи за винагороду або без такої, і не може змінити цей свій стан.

Використання в сексуальних цілях, примусова праця та жебрацтво — це ситуація, в якій жертви змушені працювати проти їхньої власної волі, під погрозою насильства або інших форм покарання, їхня свобода обмежена і на ступінь володіння власністю здійснюється тиск.

Серед лідерів у області сексуальної експлуатації дітей називають Таїланд, Камбоджу, Індію, Бразилію та Мексику. Приклади сексуального рабства, часто у контексті війни включають табори зґвалтування, станції комфорту, жінок для комфорту, примусове одруження з солдатами та інші способи поводження з жінками (або чоловіками) як з персональним майном, а тому всупереч нормам, що забороняють рабство.

Примусові та ранні шлюби часто вважаються видом рабства. Примусові шлюби досі практикуються в різних частинах світу, зокрема в деяких частинах Азії та Африки. Вони також трапляються серед іммігрантів у Європі, США, Канаді та Австралії. У Західній Африці збереглося ритуальне служіння, при якому жінок й дівчат віддають священикам або представникам вищих каст. Викрадення з метою шлюбу досі трапляється в багатьох частинах світу, наприклад в Ефіопії такими є 69% шлюбів.

Вилучення органів людини чи проведення дослідів над людиною без її згоди – вилучення з організму людини певного органу чи незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, що створює небезпеку для її життя чи здоров’я без згоди самої особи або за її згодою, досягнутою шляхом використання злочинних засобів впливу на неї.

Торгівля людьми у сексуальних цілях та жебрацтві здебільшого стосується жінок та дітей, чоловіків – примусова фізична праця, втягнення у злочинну діяльність чи збройні конфлікти. Жертви торгівлі людьми майже завжди утримуються в рабських умовах, оскільки це фінансово вигідніше для злочинців. У пастку торгівців людьми може потрапити будь-яка людина, незалежно від статусу, освіти, статі, віку тощо…

Торгівля людьми є третім за прибутковістю видом злочинної діяльності, після продажу зброї та наркотиків, у XXI столітті, коли здавалося б світ цивілізований і бути такого не може…

У всьому світі рабство - кримінальний злочин, але рабовласники можуть отримувати високі прибутки за ризик. У глобальному кримінальному світу всесвітній прибуток від усіх форм рабства поступається тільки торгівлі наркотиками.

Враховуючи вищевикладене, кожна людина має право на захист держави від вчиненню стосовно неї рабства. Тому з метою привернення уваги до даної проблеми, у 2013 році Генеральна Асамблея провела зустріч на високому рівні для оцінки ходу здійснення Глобального плану дій. Держави-члени також прийняли резолюцію A / RES / 68/192, проголосивши 30 липня Всесвітнім днем боротьби з торгівлею людьми.

18 жовтня, – Європейський день боротьби з торгівлею людьми, який започаткований Європарламентом у 2007 році як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми, – особливо жінками та дітьми, – небайдужості громадськості до цього явища та візуалізації проблеми на глобальному рівні.

Міжнародний день боротьби за скасування рабства відзначається щорічно 2 грудня, відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/317(IV). Дата обрана не випадково, саме 2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

#16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА