Волонтерів просити не треба – вони душею чують всі потреби

«Знаєш, це як наркотик – допомагати. Зробиш, щось хороше – хочеться ще і ще. Приємно, коли тобі дякують, приємно, коли ти сам себе поважаєш за вчинене. Почуваєш себе людиною. Можливо, це видасться тобі банальним, але завдяки своєму волонтерству, я дійшла висновку, що людина складається не тільки з тіла. Це було так по-особливому – раніше всі допомагали мені, а тепер допомагала я», – так розмірковує молода дівчина-інвалід Поліна, волонтер «Євромайдану SOS», героїня оповідання Андрія Любки «Тарзанка» із збірки «Волонтери. Мобілізація добра».

Залежними від того, щоб допомагати, творити добро уже давно є і волонтери загону «Невтомні бабусі», який створено при бібліотеці-філіалі №7. Цього року, навіть незважаючи на карантин, вони знаходять змогу працювати. У волонтерів уже стало традицією підводити підсумки роботи напередодні Міжнародного дня волонтера, який відзначається 5 грудня. Свої волонтерські здобутки «Невтомні бабусі» представляють у фотозвіті.