Обов’язковий елемент робіт вишивальниці Зої Коваленко – написи

«Я народилася 14 грудня. А 14 грудня 1845 року Тарас Шевченко написав «І мертвим, і живим, і ненарожденним…». Написав до ненарожденних, а я ж тоді була не народжена. Він напророкував, що я через 106 років народжуся у той же день. Для мене він пророк», - так говорить про дату свого народження Зоя Дмитрівна Коваленко.

Її батьківщина – Кіровоградщина, але з початку 80-х вона постійно мешкає в Полтаві. Саме тут вона опинилася у бурхливому вирі боротьби за незалежність України. Стала активним членом клубу «Рідне слово», організованого Миколою Кульчинським у 1987, у 1989 була делегатом та учасницею установчих з’їздів Товариства Української мови, «Зеленого світу» та Народного Руху України. Створювала на Полтавщині громадські організації – Спілку офіцерів України (СОУ), Організацію солдатських матерів, Суспільну службу, «Союз українок». На початку 90-х була однією із засновників Центру правозахисту і контролю за дотриманням законності у Полтавській області. Свого часу була головою Управи Полтавського крайового Руху, членом «чорноволівського» Народного Руху.

До 20-річчя трагічної загибелі голови Народного Руху України В’ячеслава Чорновола та 30-річчя з часу створення Народного Руху Зоя Дмитрівна видала книгу «РУХ – це життя». Ця книга – присвята пам'яті В'ячеслава Чорновола. Її можна визначити як документально-історичний, поетично-публіцистичний літопис життя автора як активної учасниці перших мітингів за незалежність України, рухівки, патріотки, людини, яка разом із Чорноволом нагороджувалась орденом Козацький хрест.

А ще Зоя Дмитрівна з дитинства вишиває. Обов’язковий елемент робіт майстрині – написи. Їх вишиває на кожному полотні: «Для мене важливо донести слова. А вже до слів я щось підбираю». Мабуть, це вплив її професії, адже за фахом вона бібліотекар. Самих портретів Тараса Григоровича Шевченка з віршами вона вишила понад півтори сотні. Зоя Дмитрівна стверджує: «Шевченка я вишиваю найбільше. Ще ніхто у світі мені не довів, що є величніша людина за Шевченка». Свої роботи вишивальниця щедро дарує. Нині вони є в Америці, Франції, Німеччині, Англії, Канаді та Австралії.

Активну життєву позицію Зоя Дмитрівна має і донині. На всі заходи вона приходить зі своїми вишитими роботами, і вони стають своєрідними плакатами.

Зоя Дмитрівна пише вірші, постійно долучається до заходів, які проходять в бібліотеках міста, є волонтеркою загону «Невтомні бабусі», учасницею гуртка «Українські вечорниці» при бібліотеці-філіалі №7. Вона координувала створення рушника-оберегу «Україна всіх єднає». Працівники бібліотеки-філіалу № 7 пропонують познайомитись із її роботами, переглянувши презентацію «Патріотичні вишивки Зої Коваленко».