ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ «Щоденників читання»

Роман-молитва нашої пращурки за нас нинішніх

     «Нове – це добре забуте старе», – як сказав французький літератор Жак Пеше (1758-1830). От і вирішила зазирнути у щоденники читання, які я Людмила Заливча (завідуюча бібліотекою) веду з 2015 року (два зошити списала і блокнот). По-перше, дослідила, що за 5 років я прочитала 362 книги (приблизно 1 книгу за 5 днів – я вважаю непогано). Крім запису автора і назви книги я записувала цитати, які мені сподобались. По-друге, з цього ж можна щоденно робити нову інформацію. А по-третє, і сама згадаю, а можливо і когось зацікавлю. Тобто найближчим часом є чим зайнятися – я розпочинаю рубрику «ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ «Щоденників читання». Буду друкувати тільки цитати (без своїх коментарів).

 А розпочну (після коливань і аналізу - перегорнула весь свій «трьохтомник») цитатами (їх чимало, але друкую всі) із книги Тетяни Пишнюк «Божа вивірка» (Переможець Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» 2017 у номінації «Проза»).

Сама автор так сказала про свій роман у інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр»: «Моя розповідь про Едігну — це роман-молитва нашої пращурки за нас нинішніх. Про доньку королеви Франції Анни внучку Ярослава Мудрого Едігну в нас донедавна було мало відомо. Тим часом у Європі про неї ходили легенди, які деякі дослідники повертали в історичне русло. Чи не диво здійснила високоосвічена принцеса-красуня, коли 19-річною змінила королівські покої поблизу Парижа на дупло старої липи в баварському селищі Пух і прожила там 35 років?».

*«Не треба змінювати світ. Він бездоганний. Треба змінитися самим…».

*«Пам'ять – це те, що завжди з тобою».

*«Образа – це отрута… Це гіркота, спрямована всередину вас самих. Людина, яка не вміє прощати – руйнується зсередини».

 *«Прощати, то дар, який не кожному дається».

 *«Для щастя створені всі, та не всі його знаходять».

 *«Мова – це один із Божих дарів. Це скарб, яким нас наділив Бог. І маємо відповідати перед ним за кожне своє слово. Вимовляння нічим не відрізняється від дії. Словами можна заспокоювати, очищати, облагороджувати людей, прививати їм віру, нести душі мир та спокій. І навпаки, скверними словами можна вбивати й отруювати Душу».

 *«Бог подарував людям любов, а ненависть, вони вигадали самі».

  *«ГРОШІ, чи то ЗОЛОТО, чи СРІБЛО, залишаються простими брязкальцями, якщо вони не виконують свого призначення. А людина, яка їх має лише для того, щоб над ними тремтіти й скніти, НАЙЖАЛЮГІДНІШИЙ БІДНЯК, який втратив людську подобу через свою скнарість».

 *«Втрата – не те, що випускається із рук, а те, що випадає із душі».

 *«Ніхто не знає, що краще – життя із невидячими очима, а чи із сліпим серцем».

 *«Недовго горить свічка, але завжди горить вогонь. Як і людина на землі живе лише коротку мить, а людство живе вічно».

 *«Важать ті слова, за якими стоїть дія».

 *«ЛЮБЛЯЧИЙ почувається щасливим тією мрією, якою щаслива ти. У коханні віддають і нічого не очікують навзаєм».

 *«Чим вагоміша справа, тим помітніша вона в суспільстві – більше розмов, більше похвальби або навпаки - ганьби».

 *«Є ЛЮДИ – маленькі камінці, дрібна галька, від яких і кола не йдуть, хіба, що тенькне плесо, наче водяний комар присів. А є ЛЮДИ – валуни: як булькне, так роками, століттями хвилі йдуть не дають людському плесу застигнути в русі, заспокоїтись в часі».

 *«Так важливо знайти когось аби вислухав, підтримав, вселив надію, щоб стало сили й бажання йти дальше».

 І наостанок молитва внучки Ярослава Мудрого за нас: «Духи Предків моїх, благаю про допомогу! Не залишіть у скрутний час нащадків своїх. Простіть гріхи їхні свідомі й несвідомі. Станьте на захист землі святої Руської! Лише ви зможете закрити її своїми крилами…  Не дайте нечистій силі заволодіти землею святою…Вашою землею…Нашою…»!