вівторок, 21 квітня 2020 р.

ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

     Знову повертаюся після свят до своєї рубрики. Гортаючи «Щоденник читання», мимоволі зупинилася на слові «маски», самі розумієте чому… і тому сьогоднішня моя розповідь про роман Степана Процюка «МАСКИ ОПАДАЮТЬ ПОВІЛЬНО». А знімає він «маски» з Володимира Винниченка
  Слід відзначити, що у Процюка є також романи про Архипа Тесленка, Василя Стефаника, і в своїх творах, як висловився сам автор, він «олюднює класиків», тобто розповідає не тільки про їх діяльність, але і про особисте життя. Я прочитала всі ці три романи Степана Процюка (до речі, це серия книг «Автографи часу»), але цитувати буду по-черзі, щоб не перевантажувати свої повідомлення.
 Скористалася нагодою і запросила письменника в друзі (відгукнувся миттєво, приємно, дякую!) і переглянула YouTube-канал про українську літературу Степана Процюка. Скільки ДУЖЕ БАГАТО ЦІКАВОГО І КОРИСНОГО про письменників!!!! А які розповіді емоційні!
 Процюк в одному із інтерв’ю сказав: «Стефаник — моя романтична проекція, Винниченко — мій психотип. Роман про Володимира Винниченка, спроба психічної біографії письменника. Я намагався на основі його щоденників, його творів, усього доступного мені арсеналу літератури, власних об’єктивних відчуттів подати портрет одного із найсуперечливіших і найхаризматичніших письменників і громадських діячів України, який пізніше в еміграції поволі із ексцентричного письменника-невротика перетворювався на видатного мислителя.
 Мені завжди Винниченко імпонував своїм великим романтизмом, своїм талантом, своїми суперечностями, які він долав протягом цілого життя. Це була людина, яка постійно перебувала у саморозвитку, а не в стагнації».
 Поруч із творенням психо-біографії Винниченка письменник не міг оминути і насущних літературних проблем. А для тих, кому страсті за літературою менш цікаві, як сама біографія Володимира Кириловича, то автор роману для нього пропонує на розгляд іще одну сторінку життя – стосунки із жінками, яка за інтересом та наповненістю інтриг, здобутками і поразками не поступається письменницькій популярності та політичній славі Винниченка.
 Ну а далі цитати без коментарів з роману «МАСКИ ОПАДАЮТЬ ПОВІЛЬНО»:
«Ми тужимо за тим, чого у нас нема, і не цінуємо те, що маємо».
«Радість і щастя – не однакові слова. Радість молодша сестра щастя. Вона може бути миттєвістю. Щастя, кажуть, теж миттєвості і спалахи. Але воно включає у себе і радість. Щастя глибше від неї».
«Одна кохана жінка вміщує у собі всіх інших, а всі інші ніколи не зможуть замінити одну, кохану».
«…бідні люди! Не можемо сказати про найсокровенніше, відкладаємо на потім любов і шану. Переймаємось павучачим послідом наших проблемок, забуваючи, що на денці мішків, які завжди тягнемо за собою, причаїлося відкинуте найпотрібніше…».
 «Бо що таке РОСІЯ без колоній? Як тоді з її месіанськими претензіями? Без УКРАЇНИ вся так звана російська велич одразу стає колосом на глиняних ногах».

Немає коментарів:

Дописати коментар