пʼятниця, 27 листопада 2020 р.

Нагадаємо про наслідки сумні хвороби лютої - страшної – СНІДу

Інформхвилинка

СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. 1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

У 1982 році Центр контролю за захворюваннями у США офіційно повідомив про реєстрацію нового захворювання, названого синдромом набутого імунодефіциту.

Ретроспективний аналіз історій хвороб, а потім вивчення заморожених зразків крові та окремих органів дали підставу для висновку, що в Африці, США випадки СНІДу були вже в 1968 році і навіть раніше.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.

Отже, СНІД — смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини), саме функціонування цього вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини.

Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5-3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, нічне пітніння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2-3 тижні, і людина нібито одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.

Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму.

Тобто, за умови розвитку другої клінічної стадії ВІЛ-інфекції на шкірі та слизових оболонках виникають характері зміни, які є проявами інфекційних та неіфекційних дерматозів. Так, найбільш ранньою й частою ознакою ВІЛ-інфекції є оперізувальний герпес – вірусне захворювання шкіри, яке у ВІЛ-інфікованих осіб проявляються значною кількістю міхурів, які виникають на тлі почервоніння й набряку шкіри, супроводжуються різкою болючістю, мають тенденцію до поширеного ураження шкіри, часто нагноюються, тяжко піддаються лікуванню, можуть виникати повторно, залишаючи рубцеві зміни шкіри.

Одним із ранніх проявів ВІЛ-інфекції може бути папульозний сверблячий дерматит у вигляді поширених (на тулубі, кінцівках) дрібновузликових елементів рожево-червоного кольору з кров’янистою кірочкою в центрі, які супроводжуються свербежем.

Першим симптомом ВІЛ-інфекції може стати себорейний дерматит обличчя у вигляді почервоніння й лущення на лобі, щоках й носі у вигляді “метелика”. Надалі дерматоз може поширюватися на інші ділянки (тулуб, сідниці, стегна) з ускладненням гноячковою висипкою.

Раннім проявом ВІЛ-інфекції є грибкове ураження нігтівоніхомікоз. Нігтьові пластинки тьмяніють, потовщуюються, стають крихкими. На тлі імунодефіциту відбувається швидке ураження всіх нігтьових пластинок як ступнів, так і кистів.

Впродовж третьої клінічної стадії у кожної другої ВІЛ-інфікованої особи реєструють кандидоз порожнини рота, який розвивається у вигляді білуватих нашарувань на слизових оболонках язика та щік, характеризується резистентністю до засобів фунгіцидної терапії.

Одним із найбільш характерних проявів ВІЛ-інфекції вважають волосисту лейкоплакію язика, яка виникає на бокових поверхнях язика у вигляді поодиноких сіро-білих бляшок до 3 см в діаметрі з тонкими кератотичними відростками (у вигляді волосків) на їх поверхні.

На завершальній (четвертій) стадії ВІЛ-інфекції, яку власне й називають СНІДом – синдромом набутого імунодефіциту, на шкірі й слизових оболонках, поряд з хронічною вірусною інфекцією (рецидивуючий герпес обличчя, статевих органів тощо), розвивається саркома Капоші у вигляді бляшок і вузлів насиченого темно-синюшного, коричневого чи чорного забарвлення з гладкою блискучою поверхнею. Особливостями саркоми Капоши у хворих на СНІД є розташування висипки на верхній частині тулуба, верхніх кінцівках, обличчі, слизових рота, а також схильність до швидкого розпаду з утворенням виразок та раннє метастазування у внутрішні органи.

Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Найкращим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.

ВІЛ може торкнутися кожного, тому важливо надавати ВІЛ-інфікованим психологічну підтримку. ВІЛ – позитивна людина має право вести особисте життя, мати друзів, одержувати інформацію і освіту. Людина має право жити!

#16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА  

Немає коментарів:

Дописати коментар