3 листопада 2020 р.

Від історії «спалення рисових снопів» до Міжнародного дня поширення інформації щодо проблеми цунамі

5 листопада світова спільнота відзначає Міжнародний день поширення інформації щодо проблеми цунамі. Цей день було внесено до переліку Міжнародних днів ООН у грудні 2015 року з ініціативи Японії. Цікаво, що дату цього важливого дня обрали на згадку про історію «спалення рисових снопів». Якраз того дня 1854 року японський фермер помітив, що хвилі океану стрімко відкочуються від берега. Зрозумівши, що це передвісник цунамі, він підпалив свій урожай, а кіптява й дим послужили сигналом для його односельців, завдяки якому всі встигли врятуватися.

День поширення інформації щодо проблеми цунамі —  це низка важливих заходів для просування Сендайської рамкової програми, яка розрахована на 15 років (із 2015-го до 2030 року) й підтримується 187 державами.

Слово «цунамі» в перекладі з японської мови означає «хвиля в гавані». Це одне з найстрашніших і руйнівних природних явищ, величезні хвилі трощать все на своєму шляху, часом проходячи вглиб суші на багато кілометрів. У довжину хвиля цунамі може бути як десять кілометрів, так і кілька сотень кілометрів. Відстань між хвилями цунамі може досягати двохсот кілометрів.

Небезпека цунамі залежить також від його виду. Це може бути «потоплення» — як приплив, тільки дуже швидкий. Другий вид — це стіна води, ми її називаємо бор. Бор мчить зі швидкістю близько 10 м/с і зносить все на своєму шляху. Вижити практично неможливо. Він виникає там, де в прибережній області пологе дно, тобто на мілководді, зазвичай досить протяжному. Хвиля, виходячи на таке мілководдя, обрушується і вироджується в небезпечну стіну.

Цунамі найчастіше викликано землетрусами, але також може з'явитися внаслідок виверження вулкана, зсуву, різкого перепаду атмосферного тиску або після падіння метеорита. На сьогоднішній день не задокументовано жодного випадку появи цунамі після падіння метеорита. Однак вчені впевнені, що 3,5 млрд. років тому метеорит спровокував хвилі, які знищили життя на Землі.

Найстаріші джерела про цунамі дійшли до нас з Японії. Японські острови регулярно страждали від землетрусів і цунамі протягом XVIII і XIX століть. Ці острови розташовані в сейсмічно небезпечній зоні, а щільність населення дуже висока. Особливо сильний землетрус відбувся не так давно, у 2011 році — його ще називають «великий східнояпонський». Це найбільший землетрус не тільки у Японії, його магнітуда склала 9,1, а вважається, що це була найбільша руйнівна природна катастрофа в сучасній історії людства.

По інтенсивності цунамі найнебезпечнішими регіонами також є Індонезія, Чилі, Алеутські острови, Аляска.

Небезпечним також є західне узбережжя Південної Америки. Один з найбільш сильних підводних землетрусів стався в 1960 році в Чилі, і в цілому у цьому регіоні вони відбуваються досить часто. Землетрус 1960 року носив трансокеанський характер. Зараз з'явився такий не цілком науковий, сленговий термін «мегацунамі» — під ним ми розуміємо таке цунамі, яке може завдавати шкоди за тисячі кілометрів від джерела, і саме таким була подія 1960 року. Через чилійське цунамі люди загинули і на Гаваях (61 чоловік), і в Японії (142 особи). Смертоносна стихія вирує на всіх океанах планети. 80% всіх цунамі з'являються в Тихоокеанському вулканічному вогняному кільці.

Але один з найбільших за весь час спостережень землетрус стався в 2004 році в Індійському океані. Трагедія сталася тому, що багато хто в регіоні не спостерігав серйозної сейсмічної активності близько 150 років. Загинуло близько 300 тисяч чоловік, і саме тому, що ніхто не очікував цього. Не було систем попередження, люди абсолютно не були підготовлені.

Найголовніше в разі цунамі — знати, що робити. У багатьох випадках можна врятуватися, хоча, звичайно, бувають такі райони і ситуації, коли це зробити важко. На жаль, в індійському цунамі багато туристів загинуло якраз через необізнаність. Але відомий приклад десятирічної англійської школярки Тіллі Сміт, яка під час подій 2004 року відпочивала з батьками в Індонезії. Незадовго до цього на уроці географії у школі їй і її однокласникам розповіли про цунамі, і, будучи на відпочинку, вона змогла розпізнати його ознаки та попередити про насування катастрофи батьків і тих, хто був з ними на пляжі. Таким чином, завдяки їй врятувалося більше ста чоловік.

Немає коментарів:

Дописати коментар