понеділок, 2 листопада 2020 р.

Хай торкнеться сердець його слово

Знаний і талановитий полтавський письменник, щира і неймовірно трудолюбива людина, мудрий і виважений… Володимир Степанович Мирний. 1 листопада йому мало б виповнитися 85 років.

Ще з початку цього року, коли вшановували Василя Симоненка, його ровесника, з трепетом і гордістю чекали осіннього ювілею доброго друга нашої бібліотеки Володимира Степановича. Але життя розпорядилося зовсім по-іншому. Ми не маємо змоги відзначити цю подію з ним, бо ювіляра вже немає. Але прикро ще й те, що навіть його шанувальники не мають змоги зібратися, враховуючи карантинні обмеження.

З добрими спогадами, відкритою душею, щемливим відчуттям невідворотності давайте згадаємо твори, пройдемося стежками його творчої біографії, перегорнемо його щоденникові записи. І це все на фоні улюбленої мелодії Володимира Степановича, про що він писав у щоденнику:«Безмежно люблю Едварда Гріга! Це мій улюблений композитор. Який він мелодійно-ніжний, таємничо-невловимий! Слухаючи його шедевр «Арія», уявляв: перед відкритим у квітучий сад вікном стоїть вродлива, уже немолода жінка і тихо співає… ти обіймаєш світ, і тобі хочеться жити, і ти летиш кудись у вічність…».

Ця презентація буде пошаною Світлій пам’яті Володимира Степановича Мирного з бажанням, щоб його творчість жила і служила майбутнім поколінням.

Немає коментарів:

Дописати коментар