Знаний і талановитий полтавський письменник, щира і неймовірно трудолюбива людина, мудрий і виважений… Володимир Степанович Мирний. 1 листопада йому мало б виповнитися 85 років.
Ще з початку цього року, коли вшановували Василя Симоненка, його ровесника, з трепетом і гордістю чекали осіннього ювілею
доброго друга нашої бібліотеки Володимира Степановича. Але життя розпорядилося
зовсім по-іншому. Ми не маємо змоги відзначити цю подію з ним, бо ювіляра вже
немає. Але прикро ще й те, що навіть його шанувальники не мають змоги
зібратися, враховуючи карантинні обмеження.
З добрими спогадами, відкритою душею, щемливим
відчуттям невідворотності давайте згадаємо твори, пройдемося стежками його
творчої біографії, перегорнемо його щоденникові записи. І це все на фоні
улюбленої мелодії Володимира Степановича, про що він писав у щоденнику:«Безмежно люблю Едварда Гріга! Це
мій улюблений композитор. Який він мелодійно-ніжний, таємничо-невловимий! Слухаючи
його шедевр «Арія», уявляв: перед відкритим у квітучий сад вікном стоїть
вродлива, уже немолода жінка і тихо співає… ти обіймаєш світ, і тобі хочеться
жити, і ти летиш кудись у вічність…».
Ця презентація буде пошаною Світлій пам’яті Володимира Степановича Мирного з бажанням, щоб його творчість жила і служила майбутнім поколінням.
Немає коментарів:
Дописати коментар