середа, 25 листопада 2020 р.

Блок мріяв, щоб колись згадали про нього добрим словом

Як хочу я шалено жить:

Увічнити буття велике,

Олюднити — бліде й безлике,

Що не збулось — таки здійснить!

Хай сон, неначе ланцюгами,

Життя стискає тяжко так.

Можливо, що колись, з роками,

Про мене скаже вам юнак:

«Пробачмо: смутку ж крапелина,

Чи сум рушій душі його?

Добра і світла він дитина,

Він ввесь свободи торжество!»

Цей вірш 34-річний Олександр Блок написав 5 лютого 1914 року, коли готував до видання поетичний збірник «Ямби», на створення шедевра потратив всього годину. В його зміст, в уста ліричного героя він вклав свої прагнення зробити все те, що може не кожна людина: увічнити суще, олюднити те, що безлике, втілити мрії. Тяготи життя зовсім не лякають його, хоч і душать. Триматися на плаву допомагають надії, всі вони звернені до нащадків. Чоловік обережно мріє про те, що колись якийсь веселий юнак згадає про нього добрим словом. Блок розумів, що не всі його вірші життєрадісні, є й похмурі, але він сподівається, що нащадки зрозуміють, що це лише оболонка, середина ж світла і добра.

Прожив поет не довго, відведено йому було всього 40 років земного життя, за яке він встиг лишити помітний слід в літературі.

Блоку довелося жити тоді, коли надто яскраві зірки засяяли одночасно на поетичному небосхилі. Це була доба «Срібного століття», дуже коротка… близько 20 років. Але повага до цього, на перший погляд, короткого періоду розвитку російського мистецтва є такою великою, що його називають не 20-річчям, а століттям, на тлі якого можна побачити трагічний профіль Ахматової, сумний погляд Цвєтаєвої, величні постаті Маяковського, Пастернака, Блока.

Олександр Блок – один з найбільших поетів Росії, драматург і літературний критик. Він також був одним з найяскравіших представників епохи символізму в літературі.

Народився 28 листопада 1880 року в Санкт-Петербурзі, в родині юриста і професора Варшавського університету і дочки ректора Санкт-Петербурзького університету. Батьки недовго були разом, так як незабаром мати Блока вдруге вийшла заміж. Майбутній поет виховувався в родині діда, відомого в ті часи ректора Андрія Бекетова.

Писати вірші поет почав уже у віці 5 років, в дитинстві він любив слухати музику, захоплювався виданням рукописних журналів, а підлітком став випускати навіть сімейний журнал «Вісник».

Гра в журнал, що тривала три роки, була своєрідною літературною школою. Блок легко пише вірші, наслідуючи Жуковського, Пушкіна, Лермонтова, мова його багата, він прекрасно відчуває літературні стилі, експериментує з поетичним ритмом і намагається винайти нові форми.

На початку 1901 року серцем поета заволоділо кохання до Люби Менделєєвої, дочки відомого хіміка. «Вірші про Прекрасну Даму», що створювалися протягом трьох років (1900 – 1903), передають незліченні вигини глибокої й жагучої любові. Літнім ранком 1903 року наречена й наречений переступають поріг церкви, щоб обвінчатися.

Збірка «Вірші про Прекрасну Даму» (1905) стала дебютною книгою поета.

Творчість Блока містить кілька напрямів. Для ранніх його творів властивий символізм. Подальші вірші Блока розглядають соціальне становище народу. Він глибоко переживає трагічну участь людства («Роза і хрест», 1912), потім приходить до думки про обов’язкову відплату (цикл «Відплата» 1907-1913, цикл «Ямби» 1907-1914). Одним з найвідоміших віршів Блока є «Ніч, вулиця, ліхтар, аптека». Блок також плекав інтерес до дитячої літератури, написав безліч віршів, деякі з них увійшли до збірки для дітей «Круглий рік» та «Казки».

У жовтні 1907 року Блок відвідав Київ, він був запрошений на тематичний вечір «Hове мистецтво».  

Творча ротація могла закінчитися плачевно. У двох «молодших символістів», які були запрошеними гостями, Андрія Білого і Олександра Блока, були напружені стосунки. Влітку 1906 року Андрій Білий приревнував загальну в літературі Прекрасну даму (Любашу Менделєєву) до... її ж чоловіка! І навіть по-гусарськи покликав Олександра Блока на дуель. Через рік мовчазної і гордої ворожнечі саме привітний Київ примирив двох яскравих поетів.

Своє перебування в Києві поет називав в листах «бенкет під час чуми», так як в ті дні в місті лютувала епідемія холери. Великі скупчення людей були небезпечні, але в залі Оперного театру вільних місць не виявилось. Даремно Блок і Білий хвилювалися і чекали провалу, бо вечір «Hового мистецтва», центром програми якого став вірш Блока «Незнайома», пройшов з успіхом.

Лютневу і Жовтневу революції Блок зустрів зі змішаними почуттями. Він відмовився від еміграції, вважаючи, що повинен бути з Росією у важкий час. У лютому 1919 році Блока заарештовували на півтора дня. Його підозрювали у змові проти радянської влади. Але тоді за нього замовив слово Анатолій Луначарський, і поета відпустили.

21 квітня 1921 року у Великому драматичному театрі відбувся авторський вечір Блока, поет, як зазвичай читав свої вірші. Перед його виступом слово взяв Чуковський, сказавши про Блока багато хорошого. Як потім згадували його сучасники, атмосфера була надто урочистою і сумною, і хтось із глядачів видихнув майже пророчу фразу: «Це поминки якісь!». Це був останній його виступ на сцені цього театру.

У 1921 році поет захворів і подав прохання про виїзну візу для лікування за кордоном. У візі було відмовлено. Після такого рішення Блок відмовився приймати їжу і ліки, знищив свої записи. Живучи в Петрограді серед злиднів, Олександр Блок помер від хвороби серця 7 серпня 1921 року. 

Немає коментарів:

Дописати коментар