9 листопада 2020 р.

Оберігаймо цей дар щоднини!

Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що земля наша – Україна. Плекали, пестили, допомагали жити їй усі ці складні часи, коли мова наша була на межі зникнення, охоронці слова – українські письменники-патріоти. В День української писемності та мови хочеться словами людей полтавського краю згадати про цінність і неповторність нашої рідної мови.

Перш за все згадуємо про Івана Котляревського – класика української літератури, письменника, поета, драматурга, громадського діяча. З його поеми «Енеїда» фактично розпочалося формування літературної української мови на основі живої народної мови.

***

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування.

Мова - така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізняється від других людей. Він повинен буде згинути – стати іншим народом.

Панас Мирний

***

Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. 

Олесь Гончар

***

МОЯ МОВА

Все в тобі з’єдналося, злилося —

Як і поміститися в одній! —

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

Василь Симоненко

***

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО

Ти частка тих,

що вже давно померли,

їх кров живуча, їх жага нетлінна,

безсмертне і величне,

як Говерла,

багате і дзвінке,

як Україна.

Закоханим –

ти лагідне, як мати,

а недругам –

як постріл із гармати.

беру тебе, як скарб, в пісенній вроді

з джерел, що  не міліють у народі.

Дмитро Луценко

***

Хочеться вірити, що біографи української мови наступних століть згадуватимуть про мовний нігілізм, яничарство, манкуртство  як про страшну минувшину України, яка ніколи не повториться.

Микола Степаненко

***

Яка ж багатюща (і невмируща) наша українська мова! Як світло, чисто і точно виражає вона наше єство і душу, як з правіку своєю мелодійністю, своєю музикою прикрашає і розквітчує наше життя!

УКРАЇНСЬКА МОВА

Хочуть вкрасти воріженьки рідну мову,

З діда-прадіда майову, веселкову.

Вкрадуть мову, то вже візьмуться й за душу –

Ох, манкуртівську, оглухлу і байдужу.

Син до матері не скаже ніжно: «Мамо…»

Почорніють понад балками тумани.

І звиватиметься стежка, мов гадюка.

І замруть у кожнім серці сміх і мука.

Хочуть вкрасти воріженьки рідну мову

І згноїть її в темниці, калинову.

Чи втопить її, рястку, в морській безодні.

Хай вона лежить, німа й холодна.

Та не знайдеться темниці в цілім світі,

Де б зів’яло мови нашої суцвіття.

Та не знайдеться такого океану,

Де пропала б наша мова осіянна.

Ні, не вдасться воріженькам вкрасти мову,

Бо короткі у них руки, марні лови.

В рідну землю вона вгрузне, не дається!

Мов козак отой на палі, з них сміється!

Володимир Мирний

***

Що рідна мова – життя основа,

Завжди і всюди слід пам’ятати!

Чи є у світі тепліше слово,

Ніж те, що каже до тебе мати?

Ще рідна мова – краплина крові,

Яку в утробі вкропила мати.

То як же потім цей дар чудовий

Ми з вами можем не цінувати?!

Будь-яку мову можна вивчати,-

Ніхто не стане забороняти.

Та ту, що з кров’ю дала нам мати,

Й на мить не вправі ми забувати.

Бо рідна мова – життя основа,

Це найцінніше, що є в людини.

Тож не цураймося, плекаймо мову,

Оберігаймо цей дар щоднини!

Іван Нечитайло

Немає коментарів:

Дописати коментар