Несимпатична письменниці героїня несподівано отримала всенародне визнання

Марґарет Мітчелл народилася 8 листопада 1900 року в Атланті, штат Джорджія, в родині адвоката Юджина Мітчелла, який був ще й істориком-краєзнавцем, і Марії Ізабелли, часто згадуваної, як Мейбелл, яка була однією з перших леді Атланти, учасницею різноманітних благодійних товариств і активною суфражисткою — прихильницею раннього різновиду фемінізму.

Дитинство Марґарет минуло в оточенні ветеранів Громадянської війни і родичів по материнській лінії, які жили під час війни. Вразлива дитина завжди захоплювалася історіями про Громадянську війну, які розповідали батьки.

Почавши навчання, вона спочатку відвідує Вашингтонську семінарію в Атланті, потім у 1918 році вступає до престижного жіночого Смітського коледжу в штаті Массачусетс. Не закінчивши його, повернулася в рідне місто, отримавши звістку про смерть матері від великої пандемії «іспанського» грипу.

У 1922 році під ім'ям Пеггі (її шкільне прізвисько) Мітчелл починає роботу журналістки, вона стала провідним репортером газети «Атланта Джорнал».

Того ж року вона виходить заміж за Беррі Кіннарда Апшоу. Перший шлюб Марґарет Мітчелл тривав всього лише 10 місяців. Беррі був схильний до випивки. Він частенько бив Марґарет. А одного разу, заставши свого благовірного з покоївкою, Марґарет, не замислюючись, подала на розлучення. На початку XX століття розлучення в південних штатах Америки було нонсенсом. Але Марґарет не злякали судові зволікання і бюрократичні перешкоди.

Другим чоловіком Марґарет став Джон Марш — давній шанувальник, закоханий в неї вже багато років. Заради Марґарет Джон покинув високооплачувану роботу в Вашингтоні і переїхав до Атланти. У 1925 році Марґарет і Джон одружилися. Марґарет пішла з газетного бізнесу, щоб зайнятися літературною творчістю.

Восени 1926 року американська журналістка Маргарет Мітчелл розтягла кісточку і виявилася прикутою до ліжка на кілька тижнів. Спочатку жінка перечитала всю цікаву художню літературу бібліотеки Атланти, а коли книги скінчилися, чоловік пожартував: «Схоже, Меггі, тобі самій доведеться написати книгу, якщо хочеш що-небудь читати».

І Маргарет сіла за роботу, яка тривала аж до 1933 року. Під час написання автор ревно зберігала таємницю сюжету, тим більше нікому не показувала рукописи. Деталі, і то в загальних рисах, знав тільки чоловік. У 1935 році папка з віддрукованим на машинці романом потрапила в руки представника великого видавництва «Макміллан». Ознайомившись з працями письменниці, він залишився задоволений.

Рідкісне ім'я героїні Скарлетт було присвоєно їй в 1935 році вже перед самим виходом книги у світ. Тут, як вважають, переклик з назвою роману Натаніель Хоторн «Червона літера», тобто Скарлетт – це синонім досить поширеного імені Роза. В процесі написання роману героїню звали Пенсі О'Хара, тому, коли вона отримала нове ім'я, Маргарет Мітчелл довелося заново перечитати кожну сторінку підготовленого до видання рукопису, щоб ніде не збереглося первісне ім'я героїні.

Назву роману було дано також незадовго до його виходу в світ. Спочатку він називався «Завтра буде інший день», але видавцям ця назва не сподобалася. Письменниця запропонувала редакторам «Макміллана» на вибір 24 назви, причому назва «Віднесені вітром» стояла в цьому списку сімнадцята, але з приміткою, що саме вона їй подобається найбільше. Редакторам видавництва «Макміллан» назва також сподобалася, і роман, таким чином, був охрещений.

Через рік після видання книга «Віднесені вітром» вже гриміла на всю країну, настільки запаморочливого успіху свого дітища Мітчелл не очікувала: жінка до кінця днів вважала, що позбавлена стилю, філософії та геніальних думок, книга не заслуговує такої уваги.

З письменницею спочатку погодилися і критики, холодно прийнявши книгу. Твір вибивався з низки модних на той період літературних течій, та й незрозуміло було, до якого жанру його відносити, - вийшов мікс історичних, авантюрних і садибних романів.

Скарлетт О'Хара задумувалася як антипод гідної пристойної жінки, яка зі смиренням виносить всі тяготи воєнного часу. Маргарет Мітчелл була настільки впевнена в солідарності читачів, які, як і вона, повинні були наповнитися презирством до Скарлетт, що хвилювалася, що перегнула палицю в описах пригод героїні. І написала навіть передмову до першого видання роману, в якому просила читачів не бути занадто суворими до її «бідної, маленької Скарлетт».

Справжньою героїнею, сильною, жіночною і гідною, повинна була, за задумом Мітчелл, стати тиха Мелані – письменниці здавалося, що вона списала цю героїню з себе самої. Яке ж було обурення, коли з'ясувалося, що читачі піддалися чарівності Скарлетт і навіть вважають, що вона повинна бути схожою на автора такого чудового роману.

До речі, за задумом письменниці, «Скарлетт О'Хара не була гарна», з цього починається роман, до того ж – нерозвинена, хоч і заповзятлива, і любить пустити пил в очі. А ось себе Маргарет Мітчелл вважала справжнім скарбом, красунею і незалежною жінкою. В юності хотіла виглядати ексцентрично, курячи і висловлюючись на публіці, при цьому не забуваючи вести докладний запис чоловіків, які запрошували її на побачення – і пишалася цим списком в сорок, як їй хотілося думати, підкорених чоловічих сердець. Подорослішавши, Мітчелл змінила погляди, вирішивши стати «перш за все дружиною» - тому любов Америки до Скарлетт шокувала її і, схоже, змусила ревнувати до своєї героїні.

Таким чином, несимпатична письменниці героїня несподівано отримала всенародне визнання, і вона при всьому бажанні не в силах була протистояти успіху своєї героїні. Напевно, в цьому і є чудова сила мистецтва!

Маргарет стала зіркою газет і телепередач, а після екранізації бестселера ім'я письменниці дізнався весь світ.

Крім того, книга принесла авторці в 1937 році Пулітцерівську премію.

Незважаючи на численні прохання шанувальників, Марґарет Мітчелл не написала більше жодної книги.