ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

        Дуже цікавий і неймовірний збіг. Спочатку запис Анастасія Вінник «Коли повертається веселка». І цитата, де авторка дає своє визначення слова «ностальгія». А слідом я виявляється прочитала книгу «Ностальгія» Євгенії Кононенко. Ця сторінка «Щоденника читання» змусила мене «загуглити» – «Що таке ностальгія?»

НОСТАЛЬГІЯ (від грецького νόστος повернення додому і άλγος біль) — це  болісна туга за своєю Батьківщиною.  Неможливо звести ностальгію лише до переживання туги за домом, Батьківщиною або минулим. Є як мінімум сім інтерпретацій щодо  визначення ностальгії. Найширшими є два розуміння ностальгії — бажання повернути попереднє становище і спроба одомашнити чужу навколишню дійсність.

Так, у кожного з нас є зараз загальне бажання – повернути попереднє становище і забути період карантину, як страшне сновидіння.

А за визначенням Євгенії Кононенко «НОСТАЛЬГІЯ – то, кінець кінцем, почуття, яке стимулює творчість, допомагає розібратися з собою. Світле почуття».

Привиди минулого переслідують героїв її книжки, але авторка не марить за країною рад та її кривавими символами, не ностальгує за цілком прагматичними й життєвими аспектами радянського життя. Її ностальгія романтична й лірична, тужливість пов’язана із атмосферою минулих літ. Письменниця тужить за старими будинками, кав’ярнями та вулицями, навіть проводить віртуальну екскурсію стародавнім Києвом.

Дуже цікаве визначення ностальгії у Анастасії Вінник в книзі «Коли повертається веселка».

«Кажуть, що НОСТАЛЬГІЯ – це поклик води, в якій купають немовлят. Та вода потрапляє до рота, в очі, немовля її п’є і вона стає його частинкою. Кажуть, що потрібно вертатися до цієї води хоч інколи, щоб усе було добре».

Це визначення таке добродушне, романтичне як і книга Анастасії Вінник — української письменниці, яка дебютувала з цим романом й відразу отримала схвальні відгуки колег по письменницькому цеху. Сама авторка розказує: «Цю книжку написало серце, щоб порозумітися з долею, та й історію потрібно закінчити… Якщо «Веселка» запалить сонечко хоч в одній душі, я буду найщасливішим автором у світі».

Тому ностальгуючи мисліть позитивно, щоб це було не надоїдливе та невротичне почуття. Туга за дешевою ковбасою та хлібом, низькими цінами та вождями, які жили й мислили за народ…ні це не потрібно робити, щоб не зовсім розчаруватись у сучасності і не зневіритись у майбутньому. За словами Анастасії Вінник: «Треба випускати добро зі свого серця, тоді все буде по-людськи».

Погляньте на фото веселки і посміхніться!