Цей день проголошений
рішенням Генеральної асамблеї ООН від 11 грудня 2002 року. Саме цього дня в
1948 році Рада безпеки ООН заснувала першу місію з підтримки миру. Відтоді були
проведені 72 миротворчі операції. За ці роки під прапором ООН пройшли службу
понад 1 млн миротворців, 3800 із них загинули при виконанні службових
обов'язків. Нині в 14
миротворчих операціях на чотирьох континентах проходять службу понад 88 тисяч
військовослужбовців, поліцейських і цивільних співробітників з 124 країн. Мета кожної
місії полягає в порятунку людських життів, запобіганні масовим злочинам і
створенні основи для побудови миру.
В Україні цей день був впроваджений з 2003 року.
Українські миротворці входять до міжнародних місій з 1992 року. За цей час у
них взяли участь понад 44 тис. українських військовослужбовців, із яких 54
загинули. Нині ЗСУ беруть участь у 8 міжнародних операціях з підтримання миру й
безпеки у 6 країнах світу та районі Аб’єй.
А я згадала,
що читала книгу молодого українського письменника Любки Дереша «Миротворець»,
це дві повісті і оповідання.
Саме друга
повість дала назву збірці. Але ця повість про людину, яка далека від миротворчої місії, а навпаки розповідає про американського батька атомної зброї —
Роберта Оппенгеймера.
«Джуліус
Роберт Оппенгеймер, відомий серед друзів як Оппі, на світанку 16 липня 1945 р.
стояв біля вікна командного пункту в Аламогордо, чиї вікна виходили на схід, на
усамітнений край пустелі — Хорнада дель Муерто (Перехід Мерця), обраний
спеціально для того, аби подивитися на наслідки першого ядерного вибуху в
історії людства».
Що відчуває
людина напередодні втілення його найбільшої мрії?
«Роберт
почував себе вкрай незатишно. Він не міг пояснити причини того неспокою, що
раптом увійшов у його серце вчора ввечері. Адже до цього все було добре. Все
було чудово до цієї ночі. Цієї ночі всередині нього розверзлася безодня».
То хто він —
містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спостерігач? Миротворець чи
той, що несе смерть?
Адже люди
науки азартні і азарт часом вище «мук
сумління».
«Він знав
напевне одне. Світ змінився. Світ більше не буде таким самим. Але найперше
змінився він. І тепер йому треба жити з цими змінами.
Він допалив
сигарету, недбало загасив недопалок. Розстебнув піджак, тому що в центрі
зробилося спекотно, вийшов на повітря і в променях сонця, що сходило, неспішною
ходою пішов у бік автобусів, залишаючи позад себе радіоактивну хмару, світанок,
залишаючи людей, чиї долі він змінив назавжди, залишаючи себе».
Немає коментарів:
Дописати коментар