28 лютого в читальному залі було проведено поетичний вернісаж «Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту», приурочений 150-річному ювілею Лесі Українки. Звучало слово Лесі і слово про Лесю, її твори та твори про неї були представлені на книжковій виставці «Нехай мої струни лунають, нехай мої співи літають».
Про захоплення і небайдужість до музики
Лесі Українки, наповненість її поезії мелодійністю ознайомила презентація за
мотивами циклу «Сім струн».
Дуже приємно, що в залі зібралися люди,
які не байдужі до творчості славної українки.
Знайомство з прозою письменниці відбулося
дякуючи майстерному виконанню Оленою Кульчій уривку із нарису «Голосні струни».
Зоя Дмитрівна Коваленко принесла на захід свої чудові вишивки з портретами Лесі Українки та Олени Пчілки, які оздобила Катерина Андріївна Калініченко плетивом фріволіте.
Також були представлені вишивки Зої Дмитрівни з поезією Лесі Українки.
А ще вона розповіла про новаторство драматургії Лесі Українки та
надзвичайне її пошанування в Грузії.
До розповіді про сім’ю Лесі Українки долучився журналіст,
краєзнавець Валентин Іванович Посухов.
А на останок всім залом заспівали пісню «Без надії сподіваюсь».
Немає коментарів:
Дописати коментар