Світ природи багатий і різноманітний, неповторний, він так багато дає людині. Особливо хочеться сказати за українську природу... Така казкова, така тендітна... Оспівана Шевченком, Франком, Лесею Українкою, і не лише ними. Усі видатні українські письменники не могли не звернути на неї уваги, вони милувались нею, захоплювались, присвячували свої найкращі вірші. Де ще, у якій державі на одній єдиній території співіснують поряд такі різні степ і ліс, гори і море?
Недарма говорять, що
природа – наша мати, людина є невід’ємною її частиною. Але люди, особливо
останнім часом, захопившись розвитком нових технологій, дуже шкодять природі і
не цінять її дарунки. Активна людська діяльність викликає забруднення
довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин.
Колись це було не дуже помітно, а зараз треба особливу увагу приділяти
збереженню природи, бо тільки за цієї умови можливе й наше існування на Землі.
20 грудня 2013 року
Генеральна Асамблея ООН на своїй 68-й сесії проголосила 3 березня – день
підписання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що
перебувають під загрозою зникнення, у 1973 році – Всесвітнім днем дикої природи
з метою підвищення обізнаності про диких тварин та рослин у світі. Зараз
Всесвітній день дикої природи став найважливішим щорічним глобальним заходом,
присвяченим дикій природі.
Дика природа — це
невід’ємна частина нашої планети. Адже неможливо уявити світ без неповторних
диких тварин та неймовірних рослин, непідвладних людині.
А чи можна в Україні
можна віднайти куточки дикої природи?
Познайомимось зі
справжнім дивом не лише Приазов’я, а й усієї України. Асканія-Нова – найстаріший
степовий біосферний заповідник планети та найбільша європейська степова заповідна
територія. У тутешніх екосистемах налічується більше 500 видів вищих рослин і
понад 3 тисячі видів тварин. У 1984 році рада ЮНЕСКО внесла Асканію до списку
еталонних територій планети.
Наріжний камінь
заповідника Асканія-Нова заклав нащадок німецьких колоністів, барон Фрідріх Фальц-Фейн у 1874 році.
У 1898 році Фальц-Фейн
першим у світі вилучив з господарського використання частину своїх угідь та
оголосив про відкриття заповідника. Із майже 5 загальної території помістя,
залишилось лише 3 тисяч гектарів орних земель.
Практично всі прибутки від продажу овець та хутра поміщик витрачав на розвиток свого заповідника. За перші 25 років йому вдалося привезти сюди кенгуру, страусів, австралійських ему та тибетських яків. І вперше у світі сюди доправили коней Пржевальського.
Зрозуміло, що зберегти
таке надбання — нелегка справа. Та наступники барона Фальц-Фейна не сиділи на
місці. У 1919 році Асканія-Нова отримала статус народного заповідного парку, а
наприкінці 20-х років тут організували центр сільськогосподарської та
екологічної науки. У 30-х роках на території заповідника створили Всесоюзний
інститут акліматизації та гібридизації.
У 1989 році заповідник
отримав статус юридичної особи. Вся наукова діяльність була зосереджена в
Інституті тваринництва, у заповіднику ж діяли лише природоохоронні підрозділи.
Після розпаду Радянського Союзу, працівники Асканії-Нової створили проект
закону «Про Природно-заповідний фонд України». У червні 1992 року Верховна Рада
прийняла цей закон. Таким чином було забезпечено правовий розвиток
природоохоронної справи в Україні.
Сучасна територія
заповідника розділена на три великі частини: Північну, Великий Чапельський Під
та Південну. Також в Асканії-Новій є зоологічний та дендрологічний парки,
науковий музей, ботанічний сад та орнітопарк.
Прогулянка
Асканією-Новою — не маршрут одного дня. Величезна територія заповідника займає
33 тис га. Тут можна пересуватись пішки чи автомобілем у супроводі
спеціалістів.
Вольєрний комплекс
Асканії-Нової зараз не у вільному доступі. Він складається із величезних
загонів по 6–12 кв. км і екскурсії для широкого загалу тут не проводять.
Зоопарк Асканії на час
свого заснування вважався зоопарком майбутнього, адже тварини тут живуть в
умовах дуже наближених до дикої природи. Тут можна досліджувати поведінку
тварин Південної чи Центральної Африку, чи Північної Америки.
Площа дендрологічного
парку в Аксанії становить 50 тисяч гектарів. Це — режимна територія. Сюди відвідувачі
можуть потрапити лише у супроводі екскурсоводів. Асканійський дендропарк
створений у безводному степу, практично непридатному для вирощування деревних
рослин. Саме тому парк нерідко порівнюють з оазисом у пустелі.
Асканія-Нова — це
місце, де можна відчути усю первинну красу природи. За словами Віктора
Гавриленка, нинішнього директора заповідника, тут красиво у будь-яку пору року:
кожна має свій колір, запах та атмосферу. І, на його думку, тільки завдяки
послідовному та постійному спілкуванню із природою можна досягти гармонії.
У 1990 році Віктора
було призначено на посаду директора Асканії-Нової. Родом він з села Шевченкове
Запорізької області. Вирісши на хуторі у сім’ї ветеринара, Віктор пізнав дику
природу не за книжкою. Навчався на біологічному факультеті та свою кандидатську
дисертацію присвятив проблемам екології.
Віктор зізнається, що
завжди хотів займатись заповідною справою. Перейнявши батьківські знання про
степ, попрацювавши у лісі та постійно переймаючись станом екології в Україні,
Віктор стверджує, що найповніше зміг себе реалізувати саме тут — в
Асканії-Новій:
— Я все ніяк не можу насититись природою. Стільки років працюю у цій сфері і не можу зупинитись.
Немає коментарів:
Дописати коментар