7 березня в читальному залі бібліотеки-філіалу № 7 на вечорі «Я музику й поезію однаково люблю» говорили про життєвий і творчий шлях Олександра Івановича Білаша, якому 6 березня мало б виповнитись 90 років.
Те, що він талановитий композитор – це ні в кого не викликає сумніву. Згадували, як пісня «Впали роси на покоси» принесла перше визнання, а пісня «Два кольори» стала візитівкою на музичний олімп. Слухали не менш його знамениті пісні «Журавка», «Сину, качки летять», «Ясени», «Сніг на зеленому листі», «Ластівка».
А ще відкривали для
себе Білаша як поета, адже як він писав:
Злились в мені мелодія
і слово воєдино,
Як батька-матері любов
в дитині,
Як два однакових крила,
Що піднімають в небеса орла.
9 поетичних збірок – це
також надбання Олександра Івановича. Неймовірно цікаво було дізнаватися його
біографію з ліричної поеми «Шурась», написаної з тонким гумором.
Олена Іванівна Цубер,
нині полтавка, родом із Києва і свого часу знала Олександра Івановича, бо
проживала по сусідству в одному будинку. Вона поділилася теплими спогадами про
нього, його дружину та родину.
Валентин Іванович
Посухов розповів про любов Білаша до своєї малої батьківщини – Градижська, гори
Пивихи, тісні зв’язки з земляками. Зокрема із В. Котляром було написано 2
оперети, музика до драматичних вистав.
У Олександра Білаша не було образи
на те, що саме в Полтавське музичне училище він не був прийнятий «через
відсутність музичного слуху».
Немає коментарів:
Дописати коментар