вівторок, 9 березня 2021 р.

Минають віки та не тьмяніють Шевченкові рядки…

Саме так ми назвали захід, яким відзначили 207 річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Вибрали формат – година інформації, тому що увага була зосереджена на тих новинках про факти життєвої і творчої біографії Кобзаря, які останнім часом з’явились у фонді бібліотеки.

Перш за все це публікації у періодичних виданнях. Так, цікаві статті Михайла Танасійчука були надруковані у газеті «Газета по-українськи» та журналі «Країна». Це статті про перебування Тараса Григоровича в Мар’їнському, Кирилівці, Мойсівці, Яготині під час відвідування ним України. А також автор розповідає про сватання до попівни Феодосії Кошиць, про закоханість у Шевченка Варвари Рєпніної, інші цікаві моменти відносин Шевченка до жінок.

А ще спогади про те, що Шевченко любив пити чай з ромом. Мандруючи українськими селами й містечками 1845 року, щоранку пив сам і частував інших. Микола Костомаров якось нарахував 10 склянок, які підряд випив його друг.

«Довгі вечори просиджували ми влітку на Хрещатику в саду, за чаєм. Нескінченні велися між нами розмови й суперечки. Шевченко випивав склянку за склянкою зі словами: «А всипте, будьте ласкаві, ще чаю», – згадував історик проведений із Тарасом Шевченком час у Києві 1846-го.

«Зоря Полтавщини» опублікувала статтю Олексія Петровича Новицького (1862 – 1934), історика мистецтва «Тарас Шевченко як маляр». В статті, яка була опублікована ще в 1916 році, він стверджує, що «як маляр Шевченко був саме «апостолом правди», що не ухилявся від тої високої ідеї – любові до людськості, яка червоною ниткою проходила крізь усі його твори».

Також була представлена збірка есеїв шестидесятника Євгена Сверстюка «Шевченко понад часом», який усупереч більшості шевченкознавців прочитує Шевченка як поета органічно релігійного, одержимого пророчим духом. Він говорить, що «розмови Шевченкові з Богом найдраматичніші й найголосніші. Усупереч поширеним уявленням про те, що найчастіше Шевченко у своїх творах розмовляє з Україною, статистичний підрахунок показує інше: слово «Бог» у нього вжито 1281 раз, тоді як Україна – 269».

Статтю «Остання сльоза», поміщену в цій книзі, було оцінено у вироку Сверстюку, який відбув 12-річне ув’язнення і заслання, як антирадянську.

Також був зроблений огляд літератури, представленої на книжковій виставці «Усе життя він сіяв правди зерна».

Немає коментарів:

Дописати коментар