«Комедія», яка стала «Божественною комедією» через 200 років після смерті автора

       Незабаром виповнюється 755 років від дня народження видатного італійського поета доби Відродження, письменника і політика, якого називають «батьком італійської літератури» Да́нте Аліг'є́рі. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами, він народився в 1265 році між 18 травня і 4 червня. Він першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною.

Коли Данте було дев’ять років, він закохався у восьмирічну Беатріче Портінарі. Потім, уже дорослою, поет бачив кохану лише один раз і ніколи особисто з нею не спілкувався, але проніс своє почуття крізь усе життя, утіливши його в прекрасних віршах. Звісно, це віддане служіння Прекрасній Дамі було любов’ю і важило для Данте набагато більше за любов, яку нині ми називаємо коханням між жінкою і чоловіком. Данте і Беатріче стали символами любовної пари такими як Петрарка і Лаура, Трістан та Ізольда, Ромео і Джульєтта.

З дванадцяти років поет був заручений з Джеммою ді Манетто Донаті (за традиціями того часу, наречену обрав його батько) і згодом узяв з нею шлюб. Подружжя мало четверо дітей, але, незважаючи на це, про свою дружину Данте не написав жодного рядка, тим часом як Беатріче стала героїнею двох його книжок. Ані дружина, ані громадськість не засуджували куртуазної лицарської любові поета.

Двадцятичотирирічна Беатріче стала жертвою чуми, яка прокотилася Європою. Звістка про смерть Дами Серця вразила Данте так глибоко, що рідні навіть побоювалися за його власне життя. Однак душевний біль вилився в книжку «Нове життя» (1293). Це – автобіографічно-психологічний твір, сповнений символів і алегорій. У «Новому житті» Данте об’єднав вірші, присвячені Беатріче, та власний прозовий коментар до них. У фіналі автор пообіцяв грандіозне продовження і дотримав слова, написавши «БОЖЕСТВЕННУ КОМЕДІЮ».

Саме епічна поема Данте Аліг'єрі «Божественна комедія» принесла поету світову славу, вона являє собою філософсько-художній синтез усієї середньовічної культури та прокладає міст до культури Відродження. Її поправу вважають одним з найвизначніших творів у світовій літературі.

 Сам автор назвав своє творіння «La Commedia» (Комедія). В ті часи було прийнятим називати роботи, які написані не латиною, а народною мовою — «комедіями». Значення назви, згідно з античною термінологією, полягає ще й у тому, що твір має сумний початок (розпочинається в пеклі, де поводирем Данте виступає Вергілій) і щасливий фінал (завершується в Раю, яким поета веде Беатріче).

Перші друковані видання з сучасною назвою «Божественна комедія» були випущені у Венеції приблизно через двісті років після смерті Данте Аліг'єрі. Сьогодні існує два припущення чому авторська назва поеми Данте зазнала змін. За першою з версій слово «Божественна» додали до назви заради комерційного успіху поеми, щоб зацікавити читачів та збільшити продажі. Але найбільш ймовірна версія, що «божественною» поема стала завдяки біографу Джованні Боккаччо, який був настільки вражений неймовірним талантом Данте та величчю його твору, що приєднав до назви визначення «божественна».

Над «Божественною комедією»  Данте трудився 15 років, він стверджував, що побачив її внутрішнім зором.

Данте вирішив написати «Божественну комедію» задля духовного спасіння людини й усього світу. Він писав: «Врятувати людей від ганебного стану і провести їх до щастя». Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства.

 Частину «Рай» він дописував у Равенні під час вигнання. Після смерті Данте Аліг'єрі його сини довгий час не могли дошукатися тринадцяти останніх пісень, поки, за легендою, Данте не наснився своєму синові Якопо і не підказав, де вони лежать.

 Данте, як і будівничі готичних соборів, вимагав від свого твору математичної гармонії пропорцій. Він навіть хотів, щоб у кожній з трьох частин була однакова кількість рядків, і це йому майже вдалося: «Пекло» - 4720, «Чистилище» - 4755, «Рай» - 4758.

 Найстрашнішим гріхом Данте називає зраду, навіть злодії і вбивці перебувають вище. У тридцяти чотирьох піснях «Пекла» ми бачимо не просто дев’ять кіл, де від кола до кола посилюються муки грішників. Перед нами постає чи не вся Західна Європа високого Середньовіччя, її суспільні й моральні проблеми. Загалом «Комедія» - твір синтетичний, адже поєднує низку жанрів середньовічної літератури в єдине ціле. Зокрема, «Пекло» є синтезом насамперед епічних жанрів - від хронік до романів. Для історика ця частина - неоціненне джерело інформації про політичні події XIII ст., для читача, душа якого шукає роздумів, досвіду, переживань, - скарбниця високих емоцій.

 Кожна частина твору  закінчується словом «stelle» - зірки. Відповідно це слово останнє в «Божественній комедії». Перекладач Євген Дроб’язко зберіг у цьому рядку оригінальний звукопис: «Любов, що водить сонце й зорні стелі». Саме він виконав у 1976 році повний переклад всіх трьох частин твору.

 В Україні «Божественну комедію» переважно перекладали частинами, втім згодом вийшло кілька повних версій перекладу всіх трьох частин. Серед перекладачів були Іван Франко, отець Павло Штокало, Володимир Самійленко, Ігор Костецький, Василь Барка, Михайло Драй-Хмара та інші.

 У 2008 році влада Флоренції, через майже 690 років після смерті Данте Аліг'єрі скасувала рішення про вигнання поета з міста. Проте це рішення наткнулось на велику критику і громадськість назвала його комерційним трюком для приваблення туристів.

 Аліг’єрі вплинув своєю творчістю на таких відомих письменників, як Вільям Шекспір, Джеффрі Чосер і Джон Мілтон.

«Божественна комедія» згадується в багатьох творах. Втім одним із найпопулярніших є роман Дена Брауна «Інферно» 2013 року. Він був включений у список бестселерів за версією Publishers Weekly. Головну роль в екранізації роману зіграв американський актор Том Хенкс.