Більшість героїв творів Любові Петрівни Пономаренко із села, бо і сама вона
народилася в селі Іванківці Срібнянського району на Чернігівщині в родині вчителів 25 травня 1955 року.
Ось як пише про письменницю
відповідальний секретар газети
«Срібнянщина» Валентина Петренко, яку з письменницею поєднує багаторічна тісна
дружба: “Твори Любові Пономаренко не відпускають від себе. Якісь невидимі чари
притягують до себе, змушують ще і ще раз повертатися до її книг, перечитувати і
радіти зустрічам не лише з героями її новел та повістей, захоплюватись не
стільки колізіями її творів, як найбільше музикою слова - часто несподіваною,
але настільки влучною, що навіть дивуєшся: ну як народилось оте порівняння і
ота дивна мова. Чи в плавнях Удаю, котрий синьоокою стрічкою розлився на луках
біля її рідного села, чи в густих очеретах? А чи не прийшло те слово відлунням
із-за Босої гори давним-давно, коли плакала на валу Ярославна?”
Кожного дня школярка Люба по 6-7 км долала пішки, щоб навчатися. Саме у
школі, у дитячі роки, вперше проявився її талант. Тоді дівчинка писала вірші,
а полтавська газета «Комсомольський
гарт» надрукувала навіть збірку поезій
юної літераторки. Проте захоплення поезією в дорослому віці поступилося захопленню прозою.
Життя цієї жінки не стояло на місці – після
закінчення Ніжинського державного
педагогічного інституту ім. М. В.
Гоголя деякий час вона вчителювала в
рідних місцях. Випробовувала себе і в журналістиці, працювала в редакції
районної газети. Згодом письменниця покидає свою малу батьківщину і від 1987
року мешкає на Полтавщині.
Спочатку Любов Петрівна була
завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина», згодом
– завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» на Полтавщині, а з 1999 року — власний
кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».
Перша книжка Любові Пономаренко,
що побачила світ, була збірка повістей
«Тільки світу», яка видана у 1984 році.
Зараз в творчому доробку Любові Пономаренко такі книги як
«Дерево облич» (1999), «Ніч у кав'ярні самотніх душ» (2004), «Портрет
жінки у профіль з рушницею» (2005), «Помри
зі мною» ( 2006), «Синє яблуко для Ілонки» (2012), «Нехворощ» (2015).
Її твори друкувалися в багатьох
газетах і часописах, видавалися в колективних збірниках та антологіях, зокрема
в антології української “жіночої” прози та есеїстики другої половини XX –
початку XXI століття (авторський проект Василя Габора) “Незнайома антологія”, за кордоном – в Німеччині та Японії, в
альманасі “Біла альтанка”.
Письменниця – лауреат
літературних премій: міжнародної імені Олеся Гончара (2000), всеукраїнської
«Благовіст» (1998) та обласної імені Панаса Мирного (2005). Член Національної
спілки письменників України з 1987 року.
Твори друкувалися німецькою,
японською, сербською – а загалом п'ятнадцятьма мовами світу.
Літературу Любов Пономаренко
вважає не просто своїм захопленням, а справжнім порятунком, Вічним Містом, де
вона знаходить прихисток для душі, та й не дивно, бо письменниця тонко і
по-жіночому фіксує кожен порух людської душі, обережно проникаючи у внутрішній світ своїх героїв.
Влучною є оцінка творчості Любові
Пономаренко у публікації Марії Криштопи «Калейдоскоп душі»: «Любов Пономаренко
— музикант у літературі. Музикант, який грає на струнах читацьких уяви й душі.
Вона робить це так віртуозно, що потім струни ще довго вібрують, не можуть
знайти спокою. Фрази, сюжети, відчуття переповнюють вас, ховаються, щоб потім
виникнути — ніби нізвідки. Так, це не просто — носити в собі чужий досвід, чуже
життя, але хіба то вина авторки? Адже ви самі взяли до рук цю книгу, свідомі
таланту Любові Пономаренко».
Тож завітайте до нашої
бібліотеки, щоб і собі прочитати твори талановитої сучасної української письменниці-новелістки. Разом із героями її творів — звичайними людьми пережити життя з його глибинками і
широтами, з добром і злом, і таким
потрібним милосердям.
Немає коментарів:
Дописати коментар