Яким був фундатор театру світової слави на сцені та в житті, людина, на
честь якої був переіменований Кіровоград?
ПРОСВІТНИК
У час, коли більшість населення України було неписьменною і не могла читати
твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка та інших українських
письменників, Театр Кропивницького багато років був одним із головних джерел
культурного відродження уярмленої нації, займаючись просвітницькою місією, —
ніс правду в народ. Театр Марка Кропивницького давав
величезний поштовх для подальшого розвитку української культури і став однією з
важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть було побудовано
незалежну Українську державу.
Все своє життя засобами мистецтва боровся за духовне визволення України: як
драматург і актор палким мистецьким словом пробуджував національну свідомість
народу, закликав його зберігати й відстоювати свої культурні надбання.
Устами героїв своїх
п’єс Кропивницький проголошував протест проти соціальної несправедливості.
Цензори забороняли твори драматурга, погрожували арештом, і тільки надзвичайна
популярність і народна любов рятували митця-патріота від неминучого арешту...
ДРАМАТУРГ І РЕЖИСЕР
У своїх творах він виступає тонкім знавцем душі, висвітлюючи болючі
проблеми доби, зображуючи гострі соціальні протиріччя суспільства, що надавало
його творчості ідейно-виховної сили. Загалом Марко Лукич написав понад 40 п’єс.
Преса порівнювала їх із шедеврами світової літератури, бо в кожній із таких, як
«Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»,
«Глитай, або ж павук», «По ревізії», «Олеся», «Замулені джерела», «Скрутна
доба», — митець виводить на життєвий кін свого улюбленого героя — селянина.
Саме Кропивницький
вперше надав українському театру соціального значення і звучання. На той час то
було відкриттям! Марко Лукич казав, що актор і режисер повинні добре знати
життя народу й черпати з нього образи, аби правдиво розкривати психологію
сценічного образу. А слово, рух, інтонація, міміка, грим, костюм, сценографія і
музичне оформлення — тобто всі компоненти спектаклю повинні бути підкорені
розкриттю змісту твору. Таким було творче кредо великого режисера-педагога. На цьому
він виховав кілька поколінь українських акторів.
«Не можна забувати, —
згадувала актриса Софія Тобілевич, дружина Карпенко-Карого, — що той потрійний
труд, який виконував Марко Кропивницький, бувши одночасно драматургом,
артистом, режисером і вчителем цілого гуртка молодих акторів, що цей труд
вимагав нелюдських сил, надзвичайного напруження енергії, нервів і здоров’я.
Всі актори, яким він допомагав оволодіти технікою гри на сцені, всі його учні,
не виключаючи Садовського та Саксаганського, були закохані в Марка
Кропивницького, як в артиста, режисера і великої душі людину».
БІЛЬШЕ
500 РОЛЕЙ!
За своє довге
театральне життя Марко Лукич грав у творах українського, російського й
західноєвропейського репертуару більше 500 ролей. Це були шедеври сценічного
втілення, в яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння образу,
створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів.
«Відчувалося, що на кону виступає не тільки неабияка художня сила, а людина,
яка воістину кохається у своєму рідному національному мистецтві. На сцені
виступає один із головних, кращих діячів в українському театрі, окраса,
гордість його», — так високо відгукувався про Кропивницького один з відомих
критиків того часу. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і
«українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час.
У 1903 році Марко Лукич приїхав до Полтави на відкриття пам'ятника Івану Котляревському і зіграв роль
виборного Макогоненка у виставі "Наталка Полтавка". У книзі «Їм аплодувала Полтава…» В. Тесленка подано
спогади, які залишив у минулому актор українського театру Григорій Маринич: «Це
був образ абсолютної досконалості. Сценічна зовнішність Марка Лукича, сильний і
приємний голос – бас, міміка, виразні очі, уміння поводитися у костюмі
селянина, кресати кремінь, палити люльку тощо, все це була життєва правда, яку
я бачив на селі».
БЛАГОДІЙНИК
Марко Кропивницький
часто поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де
виступав, залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на
своєму хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Довгий час у нього жили
родичі Тараса Шевченка, його побратим, композитор Микола Лисенко. Часто
гостювали й інші діячі культури та мистецтва, художники, актори, науковці.
Хутір «Затишок» був тоді справжнім осередком культурного життя Слобожанщини.
Марко Кропивницький при нагоді допомагав бідним акторам і селянам.
ГРОМАДЯНИН
Він являв собою приклад громадського подвигу людини. Відомий факт, коли
російський цар Олександр II, в захопленні від акторській майстерності, під час гастролей театру у
Петербурзі запропонував М.Кропивницькому грати в імператорському театрі, що
давало змогу актору безтурботно й заможно жити, — він рішуче відмовився. «Непотрібно
мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок...Зрадити
своєму народові, піти у найми тут «властям предержащим», які мову нашу не
визнають і хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати для милій моїй Україні
на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив», — так
сміливо висловлювався «батько українського театру» — Кропивницький, бо рідна
Україна була для нього понад усе!
Непересічні організаційні здібності М. Кропивницького поєднувались з
потужним талантом режисера-реформатора, який тяжів до синтезу слова, музики,
пісні і танцю, започаткувавши традиції класичної музично-драматичної вистави.
Його називають "батьком українського професійного театру". Того, що
встиг зробити за своє життя Марко Кропивницький як драматург, актор, режисер,
антрепренер і композитор, цілком досить, щоб ім'я його назавжди збереглося в
пам'яті українського народу і в історії світового мистецтва.
Немає коментарів:
Дописати коментар