Перемога в серцях поколінь

        8 – 9 травня Україна відзначатиме День пам’яті та примирення та 75-у річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

22 червня 1941 року… Того пам’ятного літнього ранку випускники танцювали свій останній шкільний вальс. Через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку, їх поглине кривавий вихор Другої світової війни, яка триватиме 1418 днів і ночей.

На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей — з 22 червня 1941 р.  до 28 жовтня 1944 р. По всій території України точилися кровопролитні бої, більш ніж у 100 населених пунктах бої були особливо запеклими. Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни  в Європі.

Сорок перший. Найважчий. Найгірший. Той, що зруйнував мирне життя. На захист Батьківщини піднявся весь народ. У ті дні багато людей залишили свої домівки, близьких і дорогих серцю людей.

Є герої, відомі всім, є герої маловідомі, а є взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність вимірюються не популярністю. Про це ніхто з героїв у ті моменти й не згадував. Просто вони знали й завжди собі повторювали: «Якщо не я, так хто ж…».

Фашисти намагалися зруйнувати все створене розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити із самим українським народом? Частину його знищити, а частину перетворити на рабів. Окупаційна влада запроваджувала новий порядок: улаштовували тюрми і табори, у яких жорстоко й бездушно знущалися над нашими людьми. Розпочалися масові розстріли мирних жителів.

Загарбники нещадно грабували Україну. Мільйони юнаків і дівчат віком від 14 до 18 років було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Для винищення населення на території України було влаштовано 150 концтаборів. Сотні тисяч людей вивезено до так званих «фабрик смерті» — концтаборів Освенціму, Майданека, Бухенвальду.

Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму. А ще слід додати мільйони інвалідів, удів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі... У період з 1941 р. до 1945 р. Україна направила до збройних сил 7 млн людей. Кожен другий з них загинув. Воїни українці з честю виконали свій військовий обов’язок, зробили вагомий внесок у звільнення європейських народів від фашизму.

 Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Як свідок грізних років і переможних боїв вона живе у суворому монументі, пильно дивиться на нас у залах музеїв і зі сторінок книг; її, мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням. Світла пам’ять про всіх полеглих у кровопролитних битвах, загиблих у підпіллі, на окупованій території та на чужині — у концтаборах і на каторжних роботах — завжди житиме в наших серцях.