ГОРТАЮЧИ СТОРІНКИ "Щоденників читання"

    Проїжджаючи містом, помітила банер до Дня Героїв про Юрія Горліс-Горського.

Наш земляк, український військовий та громадський діяч, політик, письменник, старшина Армії УНР. У роки Національної революції тривалий час перебував на Чигиринщині, воював осавулом першого куреня серед повстанців у Холодному Яру під псевдонімом «Залізняк». Холодний Яр полонив Юрія Горліс-Горського. Все своє подальше життя він мріяв повернутися у ці, за його висловом, «святі місця». Зазнав переслідувань і репресій. У 1943 році емігрував із сім’єю до Німеччини, оселився у місті Новий Ульм. Там розгорнув політичну діяльність. Автор художньо-документальних книг, повістей: «Аве, диктатор!», «Отаман Хмара», «У ворожому таборі» та найбільш відомого роману «Холодний Яр».

Згадалося, як у вересні 2016 року до Полтави приїздила його донька Лариса. Народилася вона в Німеччині, у таборі для переміщених осіб, де на той час перебували її батьки. Усе життя жінка прожила в США та Англії, подорожувала багатьма країнами. Україну вона побачила лише в 1994 році, й настільки полюбила її, що через деякий час повернулася сюди і оселилася у Львові. Її мета – увічнити пам’ять батька в місті, де він жив з 1932 до 1944 року.

             

На цій зустрічі крім презентації автентичного видання роману «Холодний Яр» (прочитала і цю книгу) відбулася і презентація книги Лариси Горліс-Горської «Козак із зірок» за участі її дочки Лялі, про неї хочу розповісти.

Ця книга і реалістична, і фантастична водночас. Пані Лариса в своїй книзі описує дитинство, молоді роки та становлення простої дівчини з української сім’ї, яка не знаходить затишку вдома і шукає собі розраду на вулиці, часто серед безхатченків і врешті-решт опиняється в неформальному середовищі художників, музикантів, поетів і хіппі. Все своє життя, мандруючи з країни в країну, шукає справжньго кохання і простого людського щастя. Нарешті шлях привів її в Україну, звідки її мама, і де жив та боровся її батько, герой України, письменник Юрій Горліс-Горський.

Другою сюжетною лінією її життєвої повісті є розуміння життя на землі як одної з клітин всесвіту. Передові цивілізації космосу зібралися на міжпланетну раду, щоб допомогти світові та Україні вибрати правильний шлях розвитку. Вони посилають волонтерів, які перетворюються в землян, як її батько Юрій, ізсередини намагається поліпшити життя людей на Землі.

 Я придбала цю книгу. А після її читання, ось такі цитати (це із рішень міжпланетної ради) з’явилися у моєму «Щоденнику читання».

 «Усі ми походимо із одного Джерела, тому значно краще усім об’єднатися, аніж воювати і знищувати одне одного».

 «Величезна проблема українців, та і усього людства взагалі, полягає у тому, що люди не вірять у себе. Вони хочуть, аби хтось врятував їх замість того, щоб усвідомити свою божественну природу, що мають її в собі, та правдиву силу, дану їм від Бога. Органи влади і уряди роблять усе можливе, аби придушити це розуміння. Панівний один відсоток людства не хоче втратити своєї влади та контролю».

 «Агресія веде ще до більшої агресії, насильство народжує насильство. Миру можна досягти за умови, що обидві сторони складуть зброю і сядуть за стіл переговорів. Вояки, які потрапляють до нас, втрачаючи своє життя, гинуть не марно. Вони є частиною доказу даремності війни».

 «Кожна особа на Землі перебуває тут з певним призначенням і якби кожен прислухався до божественного проводу у своєму серці і діяв використовуючи усі дані йому таланти для добра, світ справді міг би змінитися».