Тому я вирішила сама
зробити презентацію дідусевих фотосвітлин, тим самим ушанувавши його пам'ять. Я
дуже його любила, але він помер у 64 роки, коли мені було тільки 10 років. Якби
повернути час назад…Дідусевих спогадів про війну не пам’ятаю, але дуже
запам’яталась його поїздка на Мамаїв курган у Волгоград, за який він воював. Це
було незадовго до смерті. Туди він відвозив карту Берліна із штабу їх ньої
гвардійської дивізії, яка в нього збереглася після визволення. А мені дідусь
привіз книги, путівники, сувеніри і смачні цукерки...Я була його улюбленицею.
Дідусеві і всім
ветеранам Другої світової війни світла пам'ять і подяка. Пам’ятаємо і
перемагаємо, бо не можемо, на жаль, сказати в день 75-річниці Дня перемоги над
нацизмом, що над нами мирне небо.
Збережіть це відео для своїх дітей та онуків, це безцінно.
ВідповістиВидалити