У вирі боротьби за Україну

         Юрій Липа — громадський діяч, письменник, публіцист, лікар. Його непересічні таланти варті згадки. Адже його місце і роль в історії національної культури вельми значущі й нині загальновизнані. Його спадщина стоїть високо в ієрархії літературних і наукових цінностей українського народу. Вона становить собою самобутнє явище в історії української літератури, філософії та естетичної думки і відкриває перед сучасними дослідниками широкі інтерпретаційні можливості.

  Народився майбутній письменник 5 травня 1900 року. Щодо походження Юрія Липи існують дві версії. Перша говорить про те, що він є сином видатного українського письменника Івана Липи і народився в Одесі. У другій версії йдеться про те, що Юрій Липа народився у с. Старі Санжари на Полтавщині у родині священника Геращенка Андрія Андрійовича і після смерті батьків був 1910 року усиновлений Іваном Липою. В результаті цього йому змінили ім’я, прізвище та по батькові. Також існує припущення, що Юрій Липа насправді був сином Івана Липи від Єлизавети Геращенко, дружини священника Андрія Геращенка.

  Початкову освіту Юрій Липа здобув в одеській гімназії №4, після чого вступив до Новоросійського університету.

 Юрій Липа захопився читанням і письмом, почав наслідувати свого батька Івана Липу ― писати твори, вірші, статті. Батько не схвалював захоплення сина і міг навіть викинути роботи сина. Хресним батьком Юрія Липи в поезії можна вважати Івана Франка. Він приїжджав лікуватися до Івана Липи і випадково побачив вірші Юрія, і оцінив талант хлопця.

  З 1917 року Юрій Липа починає свою літературну діяльність.

 Автор поетичних збірок «Світлість» (1925), «Суворість» (1931), «Вірую» (1938); історичного роману «Козаки в Московії» (1935), трьох книг оповідань під загальною назвою «Нотатник» (1936-1937); збірника літературознавчих есе «Бій за українську літературу» (1935); праць «Українська доба» (1936), «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940), «Розподіл Росії» (1941), «Фітотерапія» (1933), «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині» (1937), «Ліки під ногами» (1943).

 Він створив майже 200 творів, до написання яких ставився надзвичайно вимогливо.

 Усі прозові твори Ю. Липи – історичні («Гетьман Іван Мазепа»), автобіографічні («Світильник невгасимий», спогади про батька) та інші засвідчують, що їхній автор передовсім є реалістом, хоч і небайдужим до романтичних засобів, якими почасти інкрустовані його новели, повісті та романи.

 Однак тільки поезія стала справжнім покликанням Ю. Липи. Незважаючи на його скептичне ставлення до власного віршування, саме в цій царині він постав органічно сформованим щодо стилю, тематики і словника.

 Юрій Липа належить до тих українських митців, котрим довелось торувати дорогу до сучасного читача крізь фальсифікації та недоброзичливу упередженість. В умовах радянського тоталітарного простору він був не лише вилученим з літературного процесу, але кваліфікувався як «лютий ворог» свого ж народу. Ім’я письменника в історико-літературних оглядах згадувалось принагідно, до того ж у виключно негативних контекстах. Сьогодні очевидно, що поза науковим осмисленням його художнього доробку об’єктивна картина літературного процесу міжвоєнного десятиліття ХХ століття є неможливою.

Не дивно, що він був ворогом, адже викривав «безжалісну доктрину ленінізму», що базується на теорії ненависті. Як і його батько, видатний український письменник, лікар і борець за самостійність України Іван Липа, був відданий Україні до останнього подиху. І батьківський заповіт — «Тобі, сину, одне завдання зоставляю: перевершити батька, стати більшим од батька», Юрій виконав, про що свідчить його життєвий шлях.

 Гідна поваги діяльність Юрія Липи, який ставив за мету вивчення політичних та економічних проблем, які мали неодмінно постанути перед Україною після здобуття незалежності. У 1940 році Юрій Липа разом із Левом Биховським та Іваном Шовгенівим створюють у Варшаві Український Чорноморський інститут. Лише протягом 1940—1942 років вченими було видано понад 40 праць з актуальної тематики. Їхньою мрією було після відновлення Української держави перенести Український Чорноморський інститут до Одеси, щоб він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. Задля цього Юрій Липа 1942 року приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання декількох наукових збірок. Проте війна перекреслила всі плани.
     У своїй праці «Призначення України» Юрій Липа прагнув синтезувати національну ідею, визначивши її місце у світі, в історії світової цивілізації. Вже сама назва роботи спонукає до творчих пошуків. Автор рішуче ламає традиційні уявлення про українську націю. Висновок письменника лаконічний та актуальний: «Отже, треба бути, ставати самим собою». Ця робота навіть «вибрала» йому дружину Галину... Юрій працював тоді у Варшаві і вирішив поїхати у відпустку в гори. Раптом його очам відкрилася картина: сидить над рікою дівчина і читає... його власну працю «Призначення України». Звісно, що залишитися байдужим він не зміг. Підійшов, чемно поцікавився, звідки у дівчини ця книжечка. Аби зрозуміти ставлення дівчини до висловлених автором думок, автор почав нещадно критикувати свою роботу. Утім, дівчина рішуче та завзято боронила книжку!..

 Що ж, знайомство відбулася, а про автора завзята читачка дізналася з бланка... рецепта. На ньому прочитала написані латиною ініціали «Доктор Юрій Липа». А вже за місяць відбулося їхнє весілля...

  За фахом Юрій Липа був лікарем, у  Польщі, на еміграції, він  одержав диплом Познанського університету, був асистентом на медичній кафедрі Варшавського університету. Пощастило українцю побувати стипендіатом Лондонського університету, але недовго: його звільнили за виступ на захист галичан.

 Молодий медик вирішив розв`язати питання: «Як лікувати хворих під час війни, при відсутності ліків?» Юрій Липа став піонером нашої фітотерапії, прекрасним психотерапевтом. Він добре знав французьку мову, перекладав праці французьких зелознавців. Вірний родинній справі Липа став улюбленим учнем Мушинського, його асистентом. Згодом з`явилися книги «Ліки під ногами», «Фітотерапія», «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині». Під час війни ці книги стали великою поміччю медичній службі УПА. 1929 року Юрій Липа відкрив приватну практику лікування зелами. У 30-х рр. Юрій Іванович закінчив трирічну Вищу Школу Політичних наук та дворічну Військову Медичну «Школу Підхорунжих».

 Працюючи лікарем, Юрій Липа організував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для УПА, готував тексти листівок та відозв для населення. Ось тут і знадобилися знання доктора Липи з народної медицини та зелолікування! Його нотатки, наче заповіт для прийдешніх поколінь: «Моя медична праця прислужиться нинішнім і прийдешнім поколінням українців. Можливо, покоління, які прийдуть за нами, зуміють розпорядитися нашими надбаннями розумно, з користю для власного здоров’я — як фізичного, так і духовного».  

 Юрій Липа не брав грошей із хворих, тож люди намагалися віддячити продуктами. Вночі лікар часто залишався у яворівській лікарні, вивчаючи і вишукуючи можливості лікування складних хвороб. Вечорами часто виїжджав в навколишні села для надання допомоги повстанцям. Коли весною 1944 року з Карпат на Яворівщину прибула повстанська сотня «Трембіта», Юрій Липа сказав своєму охоронцеві і санітару Федору Ненеці: «Воєнний фронт наближається до нас. Я, напевно, приймати вдома вже не буду...Тебе чекають в іншому місці». Охоронець пішов до сотні «Трембіта». Згодом до лікаря постукали у вікно: «Докторе Липа, вам необхідно виїхати з Яворова».  

 «Тут вороги, і там неприятелі. Одні й другі вимагають упідлитися. Краще вмерти на рідній землі гідно, в боротьбі. Де мої хлопці-повстанці, там і я...» — такими були слова доктора Липи. 19 серпня 1944 року Юрія Липу захопив підрозділ НКВС у селі Іваники Яворівського району, а 20 серпня по-звірячому замордували. Тут встановлено пам'ятник письменнику.

 Похований Юрій Іванович Липа в селі Бунів. Наказом головного штабу УПА від 10 жовтня 1945 року йому посмертно присвоєно звання полковника.

Слід відзначити, що постать Юрія Липи була настільки значущою, що в 1943 році його діяльність помітили у вищому державному проводі фашистської Німеччини. За наказом Гітлера Липу було перепроваджено до Берліна, тому що, на думку правителів Німеччини, він був найбільшим українським ідеологом-державником. Йому було запропоновано очолити маріонетковий уряд України. Однак Юрій з гідністю відкинув цю ганебну пропозицію. І, на диво, залишився живим…

Юрій Липа був дуже розумною і талановитою людиною. Та, врятувавшись від німців, не зміг уникнути дуже жорстокої смерті від підрозділу НКВС. Він прожив лише 44 роки, зробивши при цьому неймовірний внесок в українську літературу та культуру.

В селі Шутова Яворівського району Львівської області неподалік місця загибелі Юрія Липи встановлено пам'ятний хрест. Напис на підніжжі: «Цей хрест — німий свідок катувань 19-20 серпня 1944 р. і трагічної смерті від рук комуністів Юрія Липи».