Між іншим, «Родаки» ввійшли до топ-5
книг, які варто було прочитати в 2016 році за версією ТСН. Ті ж таки «Родаки» були відзначені
грамотою за оригінальний жанр у Всеукраїнському конкурсі «Краща книга року».
Для мене це було неймовірне відкриття – колоритний карпаторусинський
діалект мене зачарував і без словника в
кінці книги розібратися неможливо. Як говорить його донька Олеся: «Мій тато
вміє смачно говорити». А з яким гумором
описуються, інколи досить
неймовірні, пригоди героїв! Це треба
тільки читати. Але про цей роман згодом.
Після цього відкриття я перечитала всі,
які змогла знайти його книги. І не пожалкувала, бо кожна книга – це осмислення
того, що він людина багатопланова, творча і талановита: роман-покаяння
«Помилуй і прости», оповідання-повість «Терен зацвів», роман-видіння «Дай сили заплакати».
Саме про цей роман. Чому видіння? Мабуть тому,
що описані події, які не зустрінеш у нашому світі і вони переплітаються з
дійсністю.
Читаючи, не
задумуєшся де що, бо насолоджуєшся…
Історія урочища Рекестра, що вабить
своєю загадковістю. Про це урочище ходить багато легенд і переказів, і навіть
радянська влада після зникнення у ньому трактористів разом з технікою, не
наважується підступатися до нього... Власне біля цих місць головний герой
зустрічає свою давно померлу тітку, і остання проводить його по іншу сторону
туману, де чоловікові відкривається невідомий і новий, не земний, а потойбічний
світ, де немає ні простору, ні часу. Паралельно з описом потойбічного світу
автор розповідає історію першого кохання героя до дівчини Віоланни. Сама
Віоланна після раптової хвороби давно пішла з життя, а тут закохані знову зустрілися, і дівчина проводить ніби
«екскурсію» по засвітах. Авторське
бачення організації різних світів, переселення душ, занепаду Атлантиди…
А
у занотованих мною цитатах - життєва
мудрість.
«Життя – це
вічний біль, з яким треба боротися і перемагати».
«Дорога
закладена в тобі, і все буде гаразд, якщо зумієш її знайти у своєму серці».
«Від тих,
хто втрачає смисл життя, відвертається удача».
«Усе проходить,
усе минає, як благословенний дощ. Вічна тільки сіль у людських сльозах».
«Мова
кожного народу – це його дух, дарований Господом. І зневажання будь-якої мови –
це приниження Творця!»
«Розкіш –
страшніше випробування для душі, аніж злидні. Багатство дається для того, щоб
людина допомогла злиденному. А злиденному благодать від заможного має йти, аби
задумався над власним буттям і почав шукати шляхи, як змінити нужденне
існування на повноцінне життя».
Немає коментарів:
Дописати коментар