Це історичний, політичний, навіть філософський роман сучасного письменника із Рівненщини, який в 2013 році за нього отримав диплом лауреата літературного конкурсу «Коронація слова – 2013».
Без сумніву,
філософський, а доказом є цитати, які примусять задуматись над вічними людськими
цінностями.
«За все
треба дякувати. За день прожитий немарно».
«Не завидуй
злим людям, не бажай бути з ними, бо їхнє серце говорить про здирство, а уста їхні
мовлять про зло».
«А звідки
береться доля як не від Бога. Там на небесах написано тобі земний твій шлях, і
ти не владний нічого змінити з того, що запрограмовано. Навіть і твій характер,
твої знання і вміння не залежать від тебе самого. Хоча, ні тут можна
сумніватися. Бо ж визначеного перед тобою життєвого результату ти маєш досягти
ціною власних зусиль. Переборюючи лінь, байдужість, заздрість, той усілякі інші
вади».
Поважати
мову і Батьківщину, захищати правду і цінувати щирі почуття, любити ближнього
свого і жити по совісті – ось чого вчить роман «Страшний суд». Ці прості
настанови стають особливо актуальними у наш – також непростий – час. Основна
думка полягає в останніх словах твору: «Найбільший із гріхів – це гріх
самозречення. Коли відцураєшся роду свого, коли мову рідну виплюнеш із рота, як
щось гірке і непотрібне… А гляньмо довкола, скільки у нас самозреченців! Не
чужинців, а своїх, доморощених. Усі чекають того дня і того страшного суду, але
ж один день – це тисяча років, а тисяча років – це один день…».
А ще ця
книга про історію справжнього, щирого кохання Богдана та Олі, в яку вплітаються
уроки минулого…. І стають загрозою їх зруйнувати, бо Богдан дізнається, ким є дід
Ольги. Він – страшний кат Вовк, злочинець та садист, саме він вбив його діда та
бабу на очах маленької у той час матері Богдана. Автор показує психологічну
зміну звичайної людини у незвичайних обставинах: із простого, трохи наївного
хлопчика Павлика Вовк перетворився на
жорстокого сталінофіла, чиї мотиви та цілі є важливішими за будь-які людські
цінності. Чи має шанс це кохання подолати таке випробовування? Це стане
зрозумілим тільки після прочитання книги із таким незвичним сюжетом.
А ще пропоную за цим посиланням ознайомитись із досить
різноплановою творчістю Василя Наумовича Басараби (спробував себе чи не в усіх
літературних жанрах: поезії, вірші для дітей, поеми, гумористичні вірші,
оповідання, повісті, романи) - письменника, журналіста, краєзнавця, Члена
Рівненського обласного краєзнавчого товариства Всеукраїнської спілки
краєзнавців, лауреата регіональної краєзнавчої премії «За відродження Волині»
(1999), Члена Національної спілки письменників України (2001).
Немає коментарів:
Дописати коментар